5. Фальшивий кришталь

Катерина забігла в будинок і відразу у ванну. Вмила обличчя холодною водою, на якому застигли солоні сльози. Вони обпікали її обличчя і душу. Це ж треба так. Чому вона вирішила, що це він. Що це той, кого вона чекала все своє життя. Той, заради якого жила.

— Ти нікому не потрібна, — гірко сказала вона сама собі. — Ти правий, діду, в цьому світі ми нікому не потрібні. Тільки нашій землі.

Вона прийняла душ, накинула на себе шовковий халат, пішла телефонувати мамі. Хоча вона здогадувалася, чому та так безперервно телефонує. Прийшов час розставити всі крапки над «і».

Сіла за стіл, навушники на вуха і ноутбук. Розмова може бути довга.

Набирала разів зо два, поки їй не відповіли з того боку екрану.

— Мамо, добрий вечір, — вона дивилася ніби на рідну людину, але водночас чужу. Між ними тисячі кілометрів і десятки років непорозумінь.

— Катю, я до тебе три дні додзвонитися не можу. Аж до Марусі телефонувала, думала, що в тебе щось сталося, — мама розпочала відразу з нотацій. — Ти доросла жінка, а ведеш себе як дитина.

— Мамо, я слухаю тебе. Що сталося такого термінового, що ти аж цьоцю до мене прислала?

— Я знайшла покупців на кришталь. Ціна космічна. Вони як дізналися, що в нас одна з найцінніших колекцій блакитного кришталю, то відразу назвали цифру з п'ятьма нулями. Цих грошей вистачить на всіх.

— Знову про гроші. Ось тому я не відповідала.

— Це ти у нас багата фермерка, тобі завжди все як на тарілочці. А Оля мусить думати про дітей, їм треба здобувати освіту. А ти знаєш, скільки коштує освіта в Іспанії?

— Мамо, в Олі є чоловік. Він має дбати про своїх дітей. Я тут яким боком?

— Ну в тебе ж немає дітей, ти маєш допомагати сестрі.

— Мамо, от зараз ти мене образила. Б'єш по болючому? — Катерина ледве стримувала емоції, щоб не образити маму.

— Я кажу як є. Ти доросла жінка. Тобі сорок два роки, я думаю, що ти сама розумієш, що народжувати вже пізно.

Мама робила боляче щоразу. Так було завжди — вона нелюбима дочка в сім'ї Круків. Тільки дід її любив, більше ніхто. Чому так сталося, Катерина не знала. Вона виросла в діда, бо Оля завжди хворіла і над нею тряслися. Оля те, Оля се. А ти, Катька, не мішайся під ногами. Дід забрав її до себе ще коли їй виповнилося вісім років.

Дід був єдиний, хто любив її, хто не пробував її змінити. Був її найкращим другом.

— Я планую народити дитину, — різко відповіла Катерина.

— Не смішу людей, Катерино, ти розміняла п'ятий десяток. Досить сперечатись, я не за цим дзвонила, — мама взяла себе в руки. — Ти маєш привезти кришталь до кордону, тебе зустріне Сергій з покупцем, підпишеш угоду. Тобі двадцять п'ять відсотків.

— Я бачу, ви вже все порахували, економісти, — Катерина вже хотіла відключитися, та не могла стримати емоцій. — Я нічого не підпишу. Кришталь належить мені, він не продається. І це остаточно. Сергій нехай шукає роботу, а не рахує мої гроші. Вони вам не дістануться ніколи. Я віддала вам свою квартиру в Києві, бо мав бути масштабний бізнес. Де той бізнес? Де моя квартира?

— У тебе ще дідова генеральська квартира. Він же тобі залишив усе, а нам тільки крихти зі столу. Ти невдячна, така ж як старий Крук. Хіба не можна поділитися з сестрою? — мама почала грати в бідну родичку.

— А я не знала, що вілла в Іспанії — це крихти. Чи може трикімнатна квартира в Києві теж крихти? Я більше вам не повторюватиму. Кришталь належить мені, і він не продається.

***

Тімуар покинув компанію мисливців десь через півгодини. Його серце рвалося до Катерини. Він через силу сидів, щоб не накликати на неї ще більшої біди.

Але зараз він летів через нічне лавандове поле, не оглядаючись по сторонах. Почуття витіснили з нього мисливця — він бажав одного: доторкнутися вустами до її волосся.

Він не помітив, що зовсім неподалік від нього тихо йшов Стефан, а за ним, трохи подалі, — Марго. Мисливці вийшли на полювання.

Ще здалеку Тімуар побачив світло у вікні її спальні — вона не спала. Він підійшов ближче до відчиненого вікна і почув, що вона з кимось розмовляє. Катерина сиділа боком до вікна в навушниках; він не бачив, з ким вона розмовляла, і не чув співрозмовника, але почув головне.

Тімуар застиг під вікном, ховаючись у густих тінях під стіною будинку. Його подих перехопило, а серце боляче стиснулося.

«Кришталь належить мені, і він не продається».

Ці слова пролунали в нічній тиші наче фатальний вирок.

Тімуар не чув того, що відбувалося на іншому кінці розмови. Він не знав ні про вередливу сестру Олю, ні про матір, яка вимагала продати родинний спадок — звичайну, хоч і дуже дорогу колекцію старовинного блакитного скляного кришталю. Для короля Синергаю, чий розум був затьмарений міжсвітовими пошуками та гіркими здогадками, слово «кришталь» мало лише одне-єдине значення.

Кришталь Покори.

У його голові миттєво зійшовся весь цей хибний пазл. Все виявилося «очевидним»: захисний купол над садибою, який глушить магію, свіжа лаванда у передпокої таємничого маєтку за туманом, аварія на межі її подвір'я — і тепер ця нічна розмова. Вона не просто була пов'язана зі злочинцями. Вона прямо зараз торгувалася за вкрадений міжсвітовий артефакт, вибиваючи собі кращі умови.

Він дивився на її профіль крізь проріз вікна. Катерина зняла навушники, закрила обличчя долонями й беззвучно заходилася плачем — від безсилля та болю через чергову зраду рідних людей. Але Тімуар бачив у цих сльозах зовсім інше: нервове виснаження жорстокої контрабандистки, яка веде небезпечну гру з чорним ринком світів.

Останні краплі ніжності й надії всередині короля Синергаю перетворилися на пекучий лід. Його «істинна пара» виявилася найпідлішою брехухою, яка водила його за носа.