Казка №2

Глибинна трансформація

- Доброго дня, шановні глядачі… Ні, не так. Сьогодні я звертаюся до всіх розумних істот, котрі цікавляться питаннями глибинної трансформації… Мабуть, теж, не дуже… Може, є якісь універсальні прийоми для презентацій? Очевидно ж, що є. Підкажете? А якщо взагалі без вступу – відразу до діла?

Високий огрядний чоловік помітно нервував – куйовдив чуба, затинався, пухкими пальцями відкручував ґудзики на парадному жилеті. Було помітно, що ні цей одяг, ні розсип прожекторів та камер не є для нього звичними і бажаними. Затворницьке життя інтроверта, сидяча робота, результати якої з кожним роком все більше випирають над ременем, – що поробиш, науковець.

Його ж співрозмовник був повною протилежністю – підтягнутий самовпевнений франт, чий образ був старанно відшліфований - від блискучих чобіт з вигадливими рельєфними підошвами – до зеленої пір’їнки на капелюсі. Будучи гостем, він, тим не менше, швидко перетягнув на себе керівну роль, водночас уважно оглядаючи маєток і господаря, ніби робив нотатки у невидимому блокноті.

-    Я хотів би спершу записати ознайомлювальну презентацію, просто, щоб зацікавити… Можливо, мене взагалі не варто знімати? Голосу за кадром буде достатньо. Боюся, я можу лише зіпсувати відеоряд.

-    Ну що ви таке кажете, - заспокійливо мурмотів оператор. – Аудиторія повинна знати своїх героїв в обличчя. Усе буде на найвищому рівні, повірте мені. Давайте забудемо про вступну промову, і Ви спершу розкажете трішки про себе, свою роботу. Можете навіть не дивитись в камеру. Як так сталося, що про Ваш винахід досі ніхто нічого не чув – окрім дещиці чуток, все оповите мороком таємниці? Я спеціально невеличку розвідку перед поїздкою влаштував – і мої асистенти практично нічого не знайшли, а це – рідкісний випадок.

-    Ем… спершу… спершу це не було таємницею, бо нікого, крім нас, не цікавило. А потім, коли наука зайняла сумнівне місце і навіть частково підпадала під заборону – тоді, звичайно, довелося піти у підпілля. Але у цьому маєтку, вважай, як на безлюдному острові – можна зачинитися і десятки років не виходити – головне, податки вчасно платити та щоб доставка працювала. 

Франт повішав капелюха на ріжок стільця і підійшов до вікна, глибоко вдихнувши свіже повітря, що запашним вітром струменіло з луків.
-    Так, місця у Вас тут тихі.

-    Ой, не скажіть, пане, - скривився товстун. – Ці людці навколо множаться з кожним роком. Таке враження, що навіть високі мури їх скоро не втримають.

Оператор, все ще дивлячись у вікно, розплився у масній котячій посмішці. Погляд його бігав від шумливого лісу до неширокої річки, що притишувалась неподалік мілкою заводдю. З вежі було добре видно, як за кам’яною стіною піднімався вгору чадний дим міста.

-    Так, урбанізація – безжальна річ. Але повернімось до Вашого виступу. Гадаю, більшість глядачів не настільки освічені і можуть не зрозуміти всієї глибини піднятої теми. Почніть з азів – з чого б ви почали, якби розповідали своїм дітям, наприклад. Що таке трансформація?

-    Трансформація – це перетворення, - з готовністю підхопив пас товстун. – Зміна форми чи розміру предмета.

Первинна трансформація не виходить за рамки елементарного масштабування. На перший погляд, все просто. Але – чи задавалися Ви коли-небудь питанням, за рахунок чого відбувається, наприклад, зменшення? У всіх фантастичних творах чи казках герої просто змінюють масштаб, без супровідних трансформацій. Уявіть собі, наприклад, руку героя, а потім зменшіть її – з усіма деталями. Рука не може просто зменшитись – повинні зберегтися всі шрами, волосинки і родимки. А в них теж є свої особливості – всілякі плями, тріщинки і ямочки, які теж не повинні зникнути. І так до найдрібнішого. Всі, всі деталі повинні зберегтися! А, значить, кількість складових – прямо скажемо, атомів – теж лишається майже незмінною. Ви розумієте, що це значить?

Співрозмовник ввічливо кивнув головою, потихеньку поліруючи свій манікюр і все так само уважно озираючись навколо.

-    Це значить, що вага об’єкта є практично сталою! І дівчинка, котра випила чарівне зілля для того, щоб зменшитись і пролізти у мініатюрні дверцята, – так само важить, наприклад, 25 кілограмів. Ну нехай пару кілограмів ви зекономите (тут ще постає питання – куди ви їх подінете?). Все одно - чи витримають крихітні ніжки-сірники цю вагу?

Чоловік врешті відпустив напіввідкручений ґудзик, і очі його заблищали азартом оповідача, він навіть почав жестикулювати, забувши про пильне око відеокамери.

-    Мушу зазначити, що коли вперше батько задав мені це питання, я навіть приблизно не міг уявити, наскільки серйозні дослідження стоять за ним. Тоді все це здавалось казкою або грою – химерною і по-своєму цікавою. Але минув час, і я перейняв наукову естафету свого роду, примноживши і поглибивши знання, що накопичувались не одне століття. Десятки пращурів стоять за моїми плечима…

Він раптом замовк, ніби слова стиснули горло. Потім обвів поглядом кімнату, мружачись від яскравого світла прожекторів. Зі стін і справді звідусіль дивилися на нього численні портрети предків.

-    Усі вони чекали цього дня… Можна сказати, що наш рід віддав науці геть усе – бо за дослідженнями ми зовсім забули про навколишній світ і його щоденні проблеми. От ви, представник іншої раси, проїздом тут, - думаю, як ніхто інший, зрозумієте мене. Наша раса вимерла, я залишився останній. Зовсім один. Можна було б з’їхати з глузду, або прискорити невідворотне… але я не міг допустити, аби все це пропало намарне. Віддав себе роботі, як і всі вони…