Глава 24

Виходячи ввечері з офісу, Рейчел побачила, що вже пішов сніг. Була майже середина грудня. Останні півтора місяця були важкими, і час летів швидко.

Вона сумувала через розлуку з Марком і одночасно раділа цьому, бо не уявляла, як би втиснула ще й цей аспект життя у свій графік. Але вони постійно були на зв'язку. Марк поки не зізнавався, чим саме займається у відрядженні. Казав, що це секрет, він приїде і все розповість, але це важливі ділові питання.

З допомогою Деміана Рейчел суттєво примножила свій капітал. Ця сфера була для неї новою і не до кінця зрозумілою, було страшно робити самостійні кроки і вкладати значні суми, але з кожним днем навчання дівчина набувала впевненості, що скоро розбереться і з цим.

Ще її тішило те, що вона змогла налагодити зв'язок зі своїм улюбленцем. Лакі остаточно сформував прив'язку з нею, цим світом і межею. Тепер вона могла викликати його в будь-який час і в будь-якому місці, де є хоч трохи тіні. Іноді протягом дня краєм ока вона помічала котячу мордочку, що виступала з темряви і лукаво підморгувала їй зеленим оком, перш ніж знову зникнути.

— Рейчел!

Знайомий голос покликав її. Озирнувшись, вона побачила, що біля машини стоїть Маркус. Чоловік усміхнувся і розкинув руки для обіймів. Здивовано скрикнувши, дівчина побігла до нього назустріч і буквально влетіла в капкан сильних рук, притиснулася і вдихнула вже рідний запах.

— Чому ти не сказав, що прилітаєш?

— Я був упевнений, що встигну перехопити тебе після роботи, хотів зробити сюрприз. А ти не любиш несподіванки?

— Я… я навіть не знаю. Приємні люблю.

— Я для тебе приємна несподіванка?

— Дуже, — дівчина усміхнулася і потягнулася до його губ.

— Можна тебе вкрасти сьогодні? Я так скучив. Хочу провести час з тобою. Замовимо їжу додому і поїдемо до мене?

— Добре.

Рейчел ще ні разу не залишалася у Марка вдома, але за час його відсутності вони багато спілкувались і дізнавались один одного краще. Звісно, відносини на відстані сильно відрізняються від реальних, і їм ще тільки належало звикнути до спільного проведення часу. Але вона була готова до наступного кроку у їхніх стосунках.

Наступного ранку, коли вони разом піднімалися до кабінету Леонарда, всі співробітники косились і перешіптувались. Майк посміхнувся і підморгнув, а сам Лео безуспішно ховав усмішку, дивлячись на сором'язливу дівчину, чию руку міцно тримав його брат.

При ній вони обмінялися тільки загальними враженнями від поїздки, не заводячи розмови про справи. Дівчину це трохи зачіпало. Вона вважала, що заслуговує на довіру обох чоловіків, але все ж не стала ставити питання і поїхала на робочі зустрічі.

Першою не витримала Реґіна і подзвонила. Демонеса навіть не запитувала, де та провела ніч. Сказала тільки, що вони почали хвилюватися, коли подруга не повернулася навіть пізно ввечері, і попросили Лакі перевірити її безпеку. Фамільяр дав Деміану зрозуміти, що з дівчиною все більше ніж добре. Тепер же блондинка вимагала подробиць і вражень. Але настільки особистим Рейчел ділитися не була готова — просто відповіла, що дуже щаслива, закохана і завантажена справами.

Сьогодні був вечір корпоративу. До Нового року залишалося два дні. Після корпоративу співробітники офісу йшли на півтора тижня вихідних. До цього моменту нарешті вдалося завершити всі справи, встигнути з усіма звітами і аналітикою, і тепер можна було відпочити та насолоджуватися вечором.

Триповерховий клуб — той самий, де вони познайомились — сяяв. Леонард орендував його повністю під корпоратив. Рейчел знайшла фахівців, які займаються оформленням приміщень під заходи, замовила кейтеринг і обслуговуючий персонал, ді-джея, ведучого. Загалом, її рука торкнулася багатьох аспектів тут. І їй подобалося спостерігати за результатом.

Ніякого формального поділу не було, але звичайні співробітники облюбували перший поверх з танцполом і баром. Вона з Марком і Лео, а також кількома десятками незнайомих їй людей перебували на третьому, більш усамітненому. Як вона дізналася, незнайомці були інвесторами, важливими бізнес-партнерами, акціонерами та членами ради директорів. Серед цих важливих гостей також були Ванда і Деміан — елегантні, зібрані, величні.

Рейчел було не дуже комфортно знаходитися серед таких гостей, але знайомі обличчя і рука її чоловіка на талії утримували її і допомагали розслабитися.

Коли всі вже були в потрібній мірі розслаблені, але вечір ще не перейшов в відверту п'яну тусовку, Леонард взяв мікрофон і вийшов на сцену першого поверху, попросивши уваги.

— Я вдячний кожному з вас — як тим, хто з нами з самого початку, так і новим членам нашої команди, — за ваш час, ваші сили, вашу роботу. Ви — ті, завдяки кому ми зараз тут. Кожен з вас. Цей рік був наповнений радістю, а наступний буде ще кращим. Я хочу поділитися з вами новиною. Ми прийняли рішення про розширення нашого бізнесу. В новому році відкриється кілька нових філій. Сфера діяльності та сама — дозвілля та розваги, але ми обрали новий формат.

Незабаром ми запропонуємо деяким з вас нові посади та нове місце роботи. Звісно ж, якщо ви самі цього забажаєте. Але про всі робочі моменти пізніше. Зараз — відпочивайте, веселіться, насолоджуйтеся життям.

Повітря вибухнуло від аплодисментів і радісних вигуків.

Розгублена дівчина повернулась до Марка. Той загадково усміхався.

— Зараз підніметься Лео, і ми поговоримо, добре?

Рейчел повільно кивнула.

Через кілька хвилин Леонард підійшов до них на третій поверх.

— Рей, як тобі новина? — бос сяяв усмішкою.

— Вітаю.

— І себе не забудь привітати, — засміявся чоловік. — Пройдемо?

Вони вийшли в одну з усамітнених кімнат. Звукоізоляція працювала відмінно: музика і сміх людей не відволікали.

— Розумію, для тебе це стало несподіванкою. Признаюсь, для нас також, — почав Леонард, сідаючи на диван біля низького столика. — Це було звичайне розмірковування про майбутнє і минуле, але ми зацікавились і прорахували ймовірність успіху.