Глава 22

Цього року Геловін випав на суботу.

З'їздивши по робочим справам на кілька зустрічей і перевіривши кілька закладів, де планувалися тематичні вечірки, Рейчел поверталася додому. Потрібно було встигнути прикрасити будинок та підготувати собі образ. Гості мали прийти, коли стемніє, а часу залишалося менше, ніж хотілося б.

Під'їжджаючи до дому, Рейчел дуже здивувалася. Здається, Реґіна не тільки обговорювала і планувала свято, але й дійсно зайнялася організацією. На невеликій ділянці навколо дому стояло кілька опудал, вирізані гарбузи, чорна павутина, помаранчеві гірлянди вздовж даху, на дверях — вінок з чорних гілок і картонні летючі миші.

Всередині тихо грав ремікс на хеві-метал, а по дому носилися… істоти.

У перший момент дівчина застигла: зайшовши на кухню, вона побачила за столом, з ножем в руці, високу худорляву дівчину з сірою шкірою, білесими очима, гострими вухами і, що найголовніше, — шістьма павучими лапами, які стирчали з її спини. Великі, довгі, з гострим металевим кігтем на кінці, вони рухалися синхронно з господинею. Тільки дві русі косички і спокійний меланхолійний голос підказали, що це Луїза.

— Як?.. Що?.. — прохрипіла Рей, не наважуючись зробити крок далі.

— Спокійно, дихай. Ми попереджали, що в цей день можемо бути в нашому пограничному вигляді.

— Пограничному?

— Є ще бойовий, але ми використовуємо його тільки в нашому світі, та й рідко.

— Тобі не заважають… лапки?

— Ні, це така ж частина мене, як і руки. Я завжди їх відчуваю і контролюю, навіть коли в людському вигляді. Тоді вони стають енергетичними.

— А якщо хтось спробує доторкнутися? Доторкнутись спині, щоб зрозуміти, як вони прикріплені?

— Це навряд чи. Зазвичай люди захоплюються моїм «образом» на відстані, — демон, одягнена у комбінацію з тонкого бежевого шовку, повернулась спиною, показуючи відкритий ззаду наряд. З рівної сірої спини, між лопатками, піднімалися суглоби, з яких і починалися лапи. — До речі, спробуєш закуски?

Луїза приготувала мусові тістечка у вигляді помаранчевих гарбузів, канапе-гробики, корзинки з крем-сиром і маслинами, схожими на очі, печиво з мигдалем у вигляді пальців, закуски з листкового тіста з шинкою у формі привидів, зефірні «мізки», стаканчики з морепродуктами, що нагадували кишечник. Закуски на будь-який смак.

Ще тут були безалкогольні коктейлі, пунш, глінтвейн і кілька видів алкоголю — на будь-який смак.

Дім всередині був прикрашений ще крутіше, ніж ззовні. Купа гірлянд з теплим помаранчевим світлом, великі і маленькі вирізані гарбузи зі свічками стояли на підвіконнях, зі стелі звисали клубки білого і чорного павутиння, в кутах висіли блискучі жирні павуки і летючі миші, на дзеркалах — «кривавий» напис, на стінах — силуети монстрів. В коридорі висіли простирадла, оформлені під привидів, а по стінах місцями видно фігурки рук, «що ростуть» з каменю і тримають старовинні ліхтарі.

— О, Рейчел, ти вже повернулась! Як вчасно! — з вітальні з'явилася Реґіна. — Я вже все підготувала, залишилось тільки тебе привести в образ. До речі, пішли, я тобі покажу наших, щоб ти не злякалась і не здивувалась.

Струнка білявка на високих підборах була в обтягуючих шкіряних легінсах і чорному мереживному корсеті. З-під білої, акуратно укладеної купи волосся стирчали маленькі симпатичні ріжки. Сині очі таємниче мерехтіли. Коли вона говорила, можна було помітити акуратні ікла. Але не такі вражаючі, як у Лу, до речі.

По суті, Реґіна майже не змінилася і легко могла б видатися людиною в вдалому костюмі. Правда, варто було їй різко повернутись, тягнучи подругу за собою, як погляду відкривався хвіст — тонкий, довгий гладкий чорний хвостик з пухнастим кінчиком. Він то обвивався навколо талії господині, то махав з боку в бік, торкаючись різних предметів. Один раз навіть трохи зачепив руку Рейчел.

В вітальні вже були всі інші. Атмосфера була розслабленою, навіть Деміан відпочивав з келихом вина, а не з телефоном чи ноутбуком.

Рейчел помітила, що більшість друзів не сильно змінилися зовнішньо — їхні «справжні» форми скоріше підкреслювали риси, ніж повністю їх приховували.

У Деміана очі світились багровим, він став вищим і ширшим в плечах, на голові з'явилися вражаючі, трохи закручені роги, а ікла стали помітнішими. Чоловік не змінив свого витонченого смаку і був у костюмі, тільки більш старовинному — з жилетом і камзолом.

Шкіра Ванди стала вугільно-чорною, що в поєднанні з яскравими жовтими очима з вузькими зіницями виглядало заворожуюче. За її спиною були складені чорні шкіряні крила, зараз більше схожі на плащ. У неї також були закручені роги, але меншого розміру. Відкрите коротке плаття з золотим напиленням виглядало приголомшливо.

Фрея була в обладунках: рогатий шолом, шкіряний комбінезон з металевими вставками і плащ. Її вуха трохи витягнулися, а руді кучері стали ще більш вогняними. Очі покрасніли і трохи світилися.

Хантер, що сидів у темному кутку кімнати в глибокому кріслі, майже зливався з сутінками. Його шкіра стала дуже блідою, по ній йшов візерунок роздутих чорних жил, а великі чорні очі блищали без єдиного натяку на білки — наче сама безодня дивиться на тебе. На голові — маленькі гострі роги.

Поки Рейчел розглядала решту, ззаду до неї підійшов інкуб, м'яко обіймаючи за плечі. Не відчути його магнетизм тепер було неможливо. Шкіра набула бронзовий відтінок, кучеряве волосся так і просило, щоб у них запустили пальці, жовті очі яскраво світилися, на губах — широка усмішка з невеликими іклами, чорні роги вінчали образ. Джеймс теж став вищим і ширшим в плечах. Високі черевики, шкіряні штани та полу-розстебнута чорна шовкова сорочка, що майже тріщала на ньому, тільки посилювали враження.

Від нього йшов приємний, привабливий запах, що змушував невільно тягнутися ближче — прямо в сильні руки. Хвіст, майже такий же, як у сестри, відразу обвився навколо талії Рейчел, притягуючи її ближче до чоловіка.

— Пробач. В фізичному вигляді він живе буквально своїм життям. І думаю, сьогодні тобі краще триматися від мене на відстані. Мій природний магнетизм буде притягувати тебе і збуджувати. На жаль, в цій формі це мої природні особливості, і я не можу контролювати їх вплив на оточуючих, — вимовив демон трохи хриплим голосом їй в волосся, відпускаючи.