Глава 19

Після того як демон пішов, хлопці допомогли дівчатам піднятись, принесли води і заспокоювали. Відголоски очікування і надії кружляли у повітрі. Всі вірили, що Деміан знайде спосіб допомогти. Найстарший, найсильніший, найдосвідченіший — він був головним серед них. В компанії не було офіційної ієрархії, але саме його вважали їх негласним лідером.

Напружену тишу порушив звук сповіщення на телефоні Рейчел.

«Привіт. Як твоя відпустка? У нас все в силі? Завтра повечеряємо? P.S. Марк»

— Ой... — Рейчел зовсім забула про їхню зустріч, і навіть виїжджаючи, не сказала жодного слова.

— Що там? — у суккуби миттєво висохли сльози, і вона підійшла ближче, з блиском зацікавленості в очах.

— У нас завтра з Марком вечеря, а я забула.

— Так відповідай швидше! Згоджуйся.

Шатенка швидко надіслала повідомлення і повернулася до діалогу з подругою.

— Я трохи боюся. Я давно не ходила на побачення.

— Де буде вечеря? — втрутився інкуб.

— У нього вдома, — дівчина трохи почервоніла під уважними поглядами.

— Так швидко? — підняв одну брову Коул.

— Ну, ми кілька разів обідали разом на роботі. Він розповідав, що любить готувати, і сказав, що із задоволенням приготує мені вечерю.

— Не подобається мені цей спритний хлопець, — пробурчав Джеймс.

— Ти надто її опікуєшся, — блондиночка жартівливо вдарила брата кулачком по плечу. - А що ти одягнеш?

— Я поки не думала про це.

— Тоді давай, подивимося, що у тебе є! — очі Реґіни загорілися пустотливим вогником, і вона потягнула подругу в її кімнату.

Дівчата витягли всі наряди з шафи, які вважали придатними для розгляду.

— Я не знаю, що вибрати. Хочу виглядати жіночно, але надягати вишукану сукню на вечерю вдома — це перебір. Джинси і блузка — банально. До того ж уже холодно, не час для майок і шортів.

— Мені здається, в такому випадку це підійде ідеально.

Реґіна витягла з купи одягу кремову спідницю максі з тонкої вовни. Висока посадка, м'яке облягання стегон. Потім вона знайшла білу блузку на тонких бретельках і об'ємний в'язаний шерстяний кардиган кавового відтінку з поясом.

— Якщо буде холодно — надягнеш кардиган, якщо тепло — знімеш. Спідниця не сковує рухів. А в цілому — м'яко, затишно і жіночно.

— Дякую, ти права. Це, мабуть, найкращий варіант.

— Дівчата, йдіть сюди! — крикнув Коул з вітальні.

В кімнаті вже були всі демони — і повернувся Деміан. У Рейчел у душі піднялася хвиля тривоги.

— У тебе вийшло? — прошепотіла вона.

Жестом фокусника демон відкрив маленький темний портал, з якого витягнув руде кошеня. Звірятко виглядало значно краще. Все ще занадто худе, але вже чисте від крові, самостійно сиділо і дивилось на неї смарагдовими очима з вузькими зіницями. Судячи з усього, переломи зрослись.

— Вітаю, — похмуро сказав демон. — Тепер у нас ще одна таємниця. Я б не зміг врятувати кошеня — він був занадто покалічений. Але нещодавно в однієї родини чортів народився дуже слабкий нащадок. За нашими законами таких знищують: слабким істотам немає місця в нашому світі. Але родина тягнула, як могла. Здавна чорти вселялись у тварин і служили відьмам як фамільяри.

— Відьми? Фамільяри? — у Рейчел трохи не відвисла щелепа.

— Так. Але не в такій кількості, як пишуть у ваших книжках, і не такої сили. Це люди, в яких з якоїсь причини потрапила іскорка нашої початкової Сили. Сили нашого світу.

Він зробив паузу і продовжив:

— Так ось. Ти не відьма, і фамільяр тобі не потрібен. Це чортеня не змогло би бути ним у звичайному сенсі. Але я зміг переселити його в це тіло і підживити енергією. Дві слабкі суті об'єдналися, щоб вижити. Тобі потрібно буде зробити підживлення на крові. Він стане тільки твоїм. Не переживай, енергії він буде брати так мало, що ти навіть не відчуєш — наче пробігла пару кілометрів. Зате коли підросте і зміцніє, зможе захищати тебе.

— Від кого?

— На всяк випадок. Він зможе слідувати за тобою, проходячи через межі наших світів. Куди б ти не пішла. І від звичайних людей — грабіжників, п'яних — захистить, якщо буде потрібно. Ти готова створити з ним прив'язку?

Всі в кімнаті чекали на її відповідь. І рудий — чи то котик, чи то чорт — теж.

— Так.

Фрея протягнула маленький кинджал. Все повторюється...

— Зроби надріз, скажи: «Я приймаю тебе». Дай йому спробувати кров. І — не забудь — придумай ім'я.

— А потім його завжди потрібно буде годувати кров'ю?

— Ні. Це тільки для прив'язки. Потім він буде брати енергію безпосередньо.

Рейчел, стиснувши зуби, зробила невеликий надріз на пальці. Проговорила слова прив'язки. Вона вибрала ім'я — Лакі. Адже дійсно: рудий і вдалий. Кошеня обережно лизнуло краплю крові шершавим язичком, завурчало, спалахнуло на неї очима — і зникло.

— Куди?

— Освоюватися. Йому потрібно звикнути до себе, до тебе, до світів, до межі. Він потім прийде сам. Або просто поклич по імені — він завжди і всюди відгукнеться.