Глава 18

— Привіт, малеча, у тебе не вийде вирватися з роботи на пару днів? — коротко постукавши в косяк, в кімнату увійшов Коул, і простір одразу став меншим. 

— Якщо чесно, мені якраз сьогодні начальник запропонував взяти кілька днів перерви. А що? — дівчина сиділа на підлозі, прислонившись спиною до ліжка, і читала книгу. 

— Ми змогли вибити дозвіл для Реґіни. Для ознайомлювальних цілей і попрактикуватися. Хочемо поїхати в парк атракціонів. 

— Парк атракціонів? Для практики? 

— Ну так. Туристичне місце, багато людей, багато емоцій, свобода, легкість, адреналін. Чудове місце для нашої роботи. Джерело енергії.

 — Мені навіть трохи заздрісно, що моє навчання не було таким, як ваше.

 — Не заздрій, це наша реальність, наше життя. Але це не тільки постійні розваги, це наше виживання. Завжди бути мисливцями. Завжди в пошуках енергії. 

— Розкажеш більше? — попросила Рейчел.

 — Ні. Не зараз. Які б стосунки нас не пов'язували, але наші світи різні, чужі один одному. Менше знаєш — краще спиш. — Покачав головою Коул. — Так ти не хочеш поїхати з нами? Ми думаємо десь на 3 дні. 

— Чому б і ні. Я з дитинства не була в парках атракціонів. Але на екстремальні, напевно, не піду. Ми всі разом поїдемо? 

— Ні. Реґіна, Хантер, Фрея і я.

 — Коли виїзд? Як будемо добиратися? Де будемо жити? — закидала питаннями здоров'я дівчина. 

— Вау, розслабся, не поспішай. Виїдемо післязавтра. Поїдемо на машині. У Хантера є права, візьмемо каршеринг. З житлом теж розберемося. 

— Хантер здавав на права? — від здивування у Рей відкрився рот.

 — Не зовсім. Ті, хто постійно працює в цьому світі, отримують готову особистість, з документами, біографією і іншими штуками. Все-таки в цьому світі ми живемо і не відкрито, і не приховано. У нас немає своїх будинків, ми не живемо, як ви. Робоча п'ятиденка, хобі, іпотека, діти. Але ми взаємодіємо з людьми, ми бронюємо готелі і ресторани, у нас має бути «слід» існування. Права є у Хантера, Ванди, Джеймса і Деміана. Нам вони не потрібні, якщо буде потрібно, ми подаємо заяву в нашому світі безпосередньо керівництву.

 — Якщо чесно, я палаю від цікавості, так хочеться дізнатися, як у вас все влаштовано. Ах, майже забула, надійшли мені локацію парку, я подивлюсь, можливо, там є готель, з яким співпрацює наша компанія. Леонард казав, я зможу користуватися цим безкоштовно за партнерською програмою.

 — Тоді напиши босу, що скористаєшся його пропозицією і приходь до нас, всі вже повернулись, Фрея тобі покаже локацію. 

Увесь вечір компанія сиділи і обговорювали майбутню поїздку, і, зрештою, обмінялися номерами з Рейчел. Всі так звикли, що вони живуть разом, і їхні життя не перетинаються поза цим будинком, що раніше навіть не задумувались про таку необхідність. Рейчел здивувало те, що Реґіну не буде супроводжувати брат. Адже якщо у неї ще немає дозволу офіційно знаходитися в цьому світі, то за логікою саме він повинен бути її супроводжуючим і нести відповідальність. Але у демонів все простіше. Отримати сам дозвіл не дуже легко, але після його отримання вже не так важливо, хто саме погоджується нести відповідальність. Луїза сказала, що її не приваблює юрба людей, черги, крики і фаст-фуд, тому вона не поїде. А Ванда і Деміан, як завжди, залишилися працювати. Останній обмовився, що хоче пізніше поговорити з нею на одну важливу тему, і попросив не витрачати всю зарплатню одразу. Дівчина усвідомила, що якось навіть не задумувалася раніше про питання зарплатні. Уже через тиждень вона отримає свої перші зароблені гроші на цій посаді. Леонард з самого початку обіцяв їй хорошу, конкурентоспроможну ставку. Якщо разовими замовленнями вона заробляла до 3 тисяч євро на місяць, то їй обіцяли 10 і премії. Оскільки останні роки вона нікуди не ходила, нічого не купувала для себе, орендувала дешеве житло і їла лише для того, щоб втамувати голод, то звикла багато не витрачати. Останні речі в шафі, які у неї з'явилися, були оплачені завдяки «корпоративній» картці демонів. Ця думка її розсмішила. Її забезпечує Пекло. І зараз вона задумалася, що взагалі робити з грошима. На що їх витратити. І мова не йшла про зміну житла. Цей будинок з демонами став справжнім Домом. Так, можна ще трохи додати речей в гардероб. Може, купити милі дрібниці для затишку в будинку. 

Наступного дня на роботі дівчина літала з усмішкою, передчуваючи поїздку. Вона відчувала легке хвилювання. Вона давно нікуди не їздила. Не проводила часу з друзями. Леонард тільки сміявся з неї і жартував, щоб вона не слідувала його прикладу і обходила казино мимо. Майк теж усміхався, дивлячись на завжди зібрану дівчину. Навіть пожартував, що, можливо, вона закохана. До речі, Майя теж приходила. Вони з Леонардом обговорили можливості і деталі подальшої співпраці, він познайомив її з маркетологом компанії, щоб у майбутньому вони мали прямий зв'язок. Контент з використанням нейромережі не буде часто з'являтися, але при цьому завжди повинен мати вибуховий ефект. Також буде аналізуватися результат аудиторії на таку новинку і коригуватися згідно з цим. За обідом до них приєднався Марк. Він тримався тепло, спілкувався, усміхався Рейчел, але при браті не переходив на занадто близькі теми і не піднімав питання їх вечері. Дівчина була задоволена такою поведінкою. І не відстороняється, і не демонструє. Баланс. Але вона все одно час від часу червоніла і кидала на чоловіків погляди з-під вій.

 Виїзд призначили на досить ранковий час. Луїза всіх нагодувала смачним сніданком, приготувала каву і побажала удачі в дорозі. Коул, Фрея і Хантер пішли порталом. Рейчел і Реґіна вийшли з дому і пройшли квартал пішки з валізами, коли до них під’їхала машина хлопців, в яку вони закинули речі і поїхали разом. Кілька годин дороги вони слухали музику. Незважаючи на зовнішність сором'язливого, замкнутого юнака, на дорогах Хантер швидко ганяв, набираючи швидкість і обганяючи інші машини. По приїзду вони спочатку всією компанією заселилися в готель. Взяли апартаменти з 3 кімнатами: одну для хлопців, іншу для демониць і останню невеличку для Рейчел. Також була спільна вітальня.