Глава 17

— Рей! Тсс! — прошепотів зі свого місця секретар. — Леонард повернувся.

 — Добре. — Дівчина кивнула, продовжуючи свій шлях до кабінету.

 — Ти не розумієш. Обережніше, він не в дусі.

 — Чому? Що сталося? — насторожилася вона.

 — Ммм, не можу сказати. Сама, напевно, дізнаєшся. Не звертай на це особливої уваги. Поричить і заспокоїться. 

— Умієш розрадити, — нервово згорнула плечі Рейчел. 

Постукавши по дверях для пристойності, дівчина увійшла. За своїм столом сидів похмурий Лео. Він поглянув на неї з-під лоба і кивнув, не відповідаючи вголос на привітання. Рейчел підійшла до свого столу, не знаючи, як себе вести, чи варто починати діалог, звітувати про підсумки тижня. Не витримавши напруженої атмосфери, через кілька годин вона втекла під приводом перевірки одного з організованих проектів на виїзді. Коли вона вже була біля дверей, начальник коротко поцікавився, чи встигне вона повернутися до їх традиційних обідів, чи не чекати її. Дівчина запевнила, що встигне. Вона справді поїхала на корпоратив до одного з парків, куди замовили кейтеринг і аніматорів від їх фірми. Звісно, такі заходи були частими, і все працювало, як належить. Після цього Рейчел, звірившись з годинником, вирішила заїхати додому, випити кави і, можливо, поговорити з кимось із домочадців, якщо вони будуть вдома. Дома була Луїза, яка, побачивши дещо нервовий стан своєї сусідки, приготувала їй каву. І не просто каву. Вона влаштувала цілий ритуал з варінням напою в турці на гарячому піску, додаючи спеції.

 — У тебе перерва? 

— Так, є трохи часу до обіду з Леонардом.

 — Я рада, що у вас з’явився такий ритуал. Як ти сама помітила, він зближує і знімає зайву напругу. І я не переживаю, що ти забудешся поїсти. А чому ти така зажата і нервова прийшла? 

— Леонард повернувся не в дусі. Ходить незадоволений, дивиться злісно, але нічого не говорить. Я не витримала напруги і втекла. 

— Нічого, впевнена, після обіду він стане м'якшим. Ситість робить добрішими. — Дівчина усміхнулася. 

— До речі, дуже смачна кава. Така… багатошарова, з яскравим після смаком.

 — Кориця гріє і повертає впевненість. Кардамон відкриває думки, забирає втому. А імбир дає сили.

 — Ти так серйозно до цього ставишся. 

— Ну а як же?! Я демон ненажерливості, чи так просто проходила повз? Їжа — це мова. Через спеції можна сказати те, що словами не виходить. Хочеш пристрасті — додай перцю. Хочеш спокою — лаванда і ваніль. Потрібно нагадати про дім і затишок — візьми булочки і какао.

 Коли Луїза розмовляла про їжу, її очі загорялися, як і зараз: 

— Ненажерливість це не тільки про жадність до їжі. Це про те, як ми проживаємо життя. Їси всухом'ятку на бігу — і день пройде мимо. Влаштуй неспішний ритуал з смачною їжею — і ти запам'ятаєш цей день. Через страви можна відкрити країни, характери людей, створити потрібну атмосферу, розкрити почуття.

 — Спеції змінюють настрій? 

— Однозначно. Знаєш, я дуже давно, подорожуючи по світу, бувала в східних країнах. Там спеції цінуються на вагу золота. Люди там люблять все гостре, солодке, пряне — і кров у них через це така гаряча. 

— Напевно, ти права. 

— Я завжди права, якщо розмова стосується їжі. — Трохи самовдоволено сказала Лу. — Ось подивись, яка напружена ти прийшла. А зараз розслабилася, усміхаєшся, очі потеплішали.

 — І справді. — Дівчата засміялися. — Ой, мені вже пора. Дякую тобі за каву і розмову. — Завжди з радістю. 

За обідом Леонард дійсно трохи повеселішав, розслабився, запитував про минулий тиждень. Чи були труднощі, які успіхи, можливо, щось нове. Рейчел розповідала, що практикує ослаблення контролю для покращення автономії адміністраторів на робочих місцях. Вони багато про що говорили. Але вона вирішила замовчати те, що кілька разів обідала з Марком. Вона не знала, навіть чи прийде він сьогодні привітати брата і скласти їм компанію, і як себе вести при цій зустрічі. Час від часу вона поглядала в бік входу, сама не знаючи, чого хоче більше. Про Майю вона поки не розповідала. Спочатку треба було дочекатися її роботу. Якщо дівчина її взагалі надішле. Подумавши про це, Рейчел почула звук повідомлення на телефоні. Нове повідомлення на пошті. А ось, очевидно, вона, як той вовк на промовці. Вибачившись, вона приділила кілька хвилин перегляду проекту. Це було захоплююче. Звісно, вона вже стикалася в своїй сфері діяльності з проектами, зробленими за допомогою нейромереж. Але це було або часткове використання нейромережі, або щось банальне, як, наприклад, фотосесії. Тут же був інтерактивний ролик, зроблений між реальністю і комп'ютерною грою. Персонаж підійшов до дверей, і йому висвітлили кілька кнопок, що пропонують види розваг. Персонаж приклав руку до кнопки, і все навколо змінилося, перенісши його на відпочинок, даючи можливість отримати візуальний та емоційний трейлер. Персонаж забрав руку, торкнувся іншої кнопки, і картинка змінилася. Таким чином було продемонстровано кінний клуб, яхти, пейнтбол, комплекс саун і казино. Причому обстановка максимально реалістично відображала інтер'єр їх клубів. Рейчел сподобалося. Такий ролик можна запустити в рекламу для кожного з згаданих закладів. Один ролик — 5 рекламувань.

 — До нас на днях заходила одна дівчина і запропонувала свої послуги з створення контенту за допомогою нейромережі. Сказала, що у неї вже є ідея, і вона її зробить у вигляді тестового завдання. Ось подивись, виглядає дуже навіть вражаюче, — з цими словами Рей передала телефон босу з відкритим роликом. 

— Дійсно відмінна робота і дуже сучасно. Запроси її на особисту зустріч, мені б хотілося обговорити нашу подальшу співпрацю.

 — Майя говорила, що її не цікавить робота на постійній основі. Разові проекти. 

— Добре, ми з нею це обговоримо. 

— Леонард, а можна поцікавитися, чому зранку ти був такий... похмурий? — обережно запитала дівчина. 

— Я сильно програвся в казино, — видихнув, потерши потилицю, чоловік. — Я люблю не тільки робити бізнес на розвагах, але й брати участь в них. Часто в відрядженнях заходжу в казино, щоб пограти. Рулетка, покер. Іноді програю, іноді виграю. Іноді мене несе, і я ставлю великі суми. І, звісно, сильно засмучуюсь, коли програю. Це не перший раз, на роботі багато хто вже знає про цю мою особливість і не звертають увагу, не лізуть під гарячу руку. Треба було і тебе попередити, щоб не налякати і не хвилювати. Ти прекрасно справлялася за час моєї відсутності. Я пишаюся тобою!