Глава 15

Легко постукавши в двері і не чекаючи дозволу, до кабінету увійшов Марк. Рейчел мала своє робоче місце в кабінеті Леонарда. Великий багатофункціональний стіл з різними секціями та ящичками, зручне крісло біля панорамного вікна. Леонард вирішив, що так буде краще, щоб у дівчини був постійний доступ до всіх документів, контрактів, файлів на робочому ноутбуці начальника, і був безпосередній контакт з ним, коли він на місці.

Зараз вона сиділа, залізши з ногами в крісло, і зосереджено розглядала таблиці звітів, розсіяно крутячи в руках чашку з залишками холодної кави.

— Привіт, як ти тут справляєшся? — з усмішкою поцікавився хлопець, підходячи ближче.

— Марк? — здивовано підняла брови Рей. — Дякую, справляюсь, а що ти тут робиш?

— Вирішив заглянути до тебе, перевірити як справи, чи не потрібна допомога. Не подумай, я вірю, ти молодець і в тебе все виходить. І радий цьому. Але раптом тобі знадобиться допомога чи порада. Якщо чесно, я на це сподівався і чекав твого дзвінка. Хотілось тебе побачити.

— Дякую за довіру. — Дівчина почервоніла і засоромилася.

— Слухай, я розумію, що зараз тобі, мабуть, не до особистих зустрічей. Ти і так, тільки кілька тижнів як вливаєшся в справи компанії, а тут мій брат раптово поїхав і залишив все на тобі. Але якщо ти не будеш проти, я можу скласти тобі компанію під час обіду. Мені б хотілося дізнатися тебе краще. — Хлопець говорив м'яко, але прямо, відкрито дивлячись на співрозмовницю.

— Ем... так, звичайно, добре, я не проти. — Рейчел дозволила усмішці промайнути на обличчі, подумки заламуючи руки від паніки.

— Тоді я зайду за тобою через кілька годин. — Марк ласкаво посміхнувся і вийшов.

Дівчина зіскочила з місця і почала метушитись по кабінету. Вона не розуміла такого інтересу. Їй було страшно і ніяково. Марк, звісно, їй також сподобався, дуже приємний, розумний і симпатичний чоловік. Але вона не хотіла змішувати робочі та особисті стосунки. А ще вона так давно не була на побаченнях, що не знала, як реагувати і вести себе. Рука потягнулася до телефону. Найкраще в цьому питанні їй могла б допомогти Реґіна. Але її номеру ї не було в контактах друзів. А навіщо, адже вони жили разом. Це усвідомлення було несподіваним. Не знаючи, як вчинити, дівчина вирішила повернутися до роботи. Це відволіче від думок і заспокоїть.

Кілька годин до обіду пролетіли швидко. Рейчел завершила роботу трохи раніше і тепер ментально налаштовувалася на спокій. З Леонардом вони кожен день обідали, в цьому не було нічого страшного. Але начальник не проявляв до неї особистого інтересу.

— Рей, прийшов Марк, передає, що чекає, доки ти звільнишся, — пролунало повідомлення від секретаря через переговорний пристрій.

Вдих — видих. Привела волосся в порядок, останній погляд у дзеркало і з впевненим, трохи безтурботним виглядом вона вийшла в приймальню і повторно привітала чоловіка, який очікував на неї. Вони вирушили в те ж місце, яке вони з Леоном облюбували. Воно було поруч з офісом. Європейська кухня, швидке приготування, помірні ціни, спокійна обстановка. Трохи задумавшись над вибором страв, через нервозність апетит був слабкий, дівчина відклала меню і крадькома подивилася на чоловіка. Високий, атлетично складений чоловік з відрослими чорними волоссям, які він зачісував назад, теплі карі очі, ніс з горбинкою, ямочки на щоках, які з'являлися під час усмішки, і чітка лінія підборіддя. Він розташовував до себе. Марк подивився на неї, і, піднявши кутики губ в усмішці, запитав:

— Рейчел, з огляду на купу обов'язків, чи залишається у тебе час на особисті інтереси? Відпочинок, хобі?

— Зараз я займаюся спортом. Пробіжки вранці і кілька разів на тиждень спаринг з подругою.

— Не очікував, що ти віддаєш перевагу бойовим мистецтвам.

— Ну… не зовсім я любитель. Але подруга переконала, що це прекрасний варіант виходу емоцій і розкриття себе. Правда, поки що в мене не дуже виходить. Ще по можливості проводжу час з друзями.

— У тебе багато друзів?

— Не сказала б. Але останніми місяцями я дуже зблизилася з однією компанією.

— Тими, хто був з тобою в клубі?

— Так. Вони дуже дружні між собою, і я рада, що познайомилася з ними.

— Це добре, дуже важливо в сучасному світі мати людей, на яких ти можеш покластися, відкритися.

Ці слова трохи збентежили дівчину і зачепили її душу. Вона знову подумала про те, як багато демони зробили для неї, і як їй пощастило їх зустріти.

— А чим займаєшся ти?

— З огляду на нашу сферу діяльності, в різноманітті розваг немає браку. І мені подобається проводити тімбілдінги і корпоративи для співробітників. Так би мовити, я головний представник профспілки у своїй же компанії. Але насправді, я люблю ідеальний баланс між активним відпочинком і пасивним. Яке задоволення — залишитися взимку вдома, сісти в крісло біля каміна, з книгою або старим фільмом. А ще у мене є маленьке захоплення — я люблю готувати. Тільки нікому не кажи. Леон досі сміється з мене. На всі сімейні свята я готую різні десерти, пиріжки, торти.

— У мене є подруга, яка теж любить готувати і завжди експериментує з новими рецептами та різними кухнями світу. Але, на жаль, навіть під її впливом, я поки не освоїла цю діяльність. Я кілька років уникала такого роду дозвілля і харчувалася доставкою та фаст-фудом.

— Якщо у тебе буде бажання, я з задоволенням допоможу освоїти тобі кулінарію. А також хочу запросити тебе на вечерю, приготовану мною особисто. Звісно, після повернення Леонарда, коли у тебе з'явиться трохи більше часу та сил.

Рейчел так і не відповіла чітко на це запрошення, пробурмотівши, що треба буде подивитися по ситуації. Чоловік не наполягав і перевів розмову на відволікаючі теми. Розмовляти з ним було легко, він був цікавим, багато розповідав, весело жартував. Після обіду він довів її до офісу і, попрощавшись, пішов, залишивши її в легкій розгубленості та збентеженості.