Глава 9

Рейчел сиділа на кухні і працювала з ноутбуком. Це стало новим неписаним правилом. Якщо вона в кімнаті — то не готова до комунікації або зайнята, якщо на кухні — то відкрита до спілкування. Здебільш демони проявляли такт і чекали, поки вона сама не піде на контакт. До неї зазвичай вривалася тільки Реґіна.

Все частіше вона залишалася працювати тут,на кухні, з чашкою кави або чаю. Тим більше, завдяки Луїзі майже завжди на столі стояла вазочка зі свіжим смачним печивом.

З глибин будинку з'явилася Ванда. Красива статна дівчина в стильному діловому костюмі пройшла до столу,клацнула кнопкою, вмикаючи чайник. Дістала чашку, цукорницю і упаковку чорного чаю. Повернулася до столу, чекаючи, поки нагріється вода.

— Привіт, — усміхнулася їй Рейчел.

— Привіт.

Ненадовго встановилася тиша, і дівчина знову повернула свою увагу до екрану. Це мовчання не було тяжким чи незручним. Просто Ванда була мовчазна. Зробивши чай, вона присіла на стілець навпроти, злегка втомленим поглядом дивлячись у простір. Якщо придивитися, можна було зрозуміти, що в її голові йде розумова робота. Вона ледве помітно нахмурювала брови, очі бігали з боку в бік. Швидко кинувши погляд на неї, Рейчел уточнила:

— Все нормально?

— М? Так. Робочі моменти. А чим ти, до речі, займаєшся?

— Я СЕО-менеджер. Тільки на фрилансі, разові замовлення.

— Чому? Це хороша посада. І в перспективі на тривалому співробітництві дасть більше, ніж оффери.

— У мене був довгий поганий період у житті, і я втратила свою роботу. Раніше все так і було. Повернутись я так і не змогла. Переступити через себе, почати знову, піти на контакт, бути серед людей. Мені було все одно. На кар’єру, на людей. Мій досвід і портфоліо дозволяли отримувати замовлення, оплати яких вистачало на життя, і цього було достатньо.

— А зараз? — темношкіра дівчина уважно подивилася їй в очі.

— Не знаю. — Чесно відповіла Рей. — Можливо, я починаю задумуватись про те, щоб подати резюме в якусь компанію. Не знаю, готова я чи ні. Після такої перерви. І на віддалену роботу. Я не хочу ходити в офіс і спілкуватися з людьми.

— Я думаю, тобі було б корисно налагоджувати соціальні зв’язки поза домом. Тобі потрібно спілкуватися з людьми, заводити друзів, будувати кар’єру. У тебе є цей потенціал. Так, у тебе був період, про який ти поки не готова говорити. І він залишить свій слід у твоєму житті. Але й він мине. Ти готова рухатися далі. Не треба бігти і відразу вриватися в усі сфери життя. Але почни з маленьких кроків.

Їх розмову перервав стук дверей, швидкі кроки Фреї і голос Реґіни:

— Ну, будь ласка, будь ласка, сходи зі мною в клуб. Ти ж знаєш, мені одній не можна. А я так втомилася, мені потрібна підзарядка, мені не вистачає сил.

— Реґіна, навіть якщо б я хотіла... А я не хочу зараз. Я не можу. У мене сьогодні тренування. Джеймс не може з тобою сходити? — Рудоволоса дівчина поривчасто розвернулась і склала руки на грудях.

— Я ще не питала. Він не дуже любить ходити зі мною. Після минулого разу він все ще злий. — Блондинка ображено піджала губи і важко зітхнула. — Рейчел, а може ти, будь ласка, підеш зі мною в клуб?

— Я не ходжу в клуби. Я там давно не була.

— Ось і освіжиш спогади, підемо, розвіємось, розважимось, потанцюємо.

— Тобі все одно не можна без супроводу, навіть якщо вона погодиться. — Глузуючи, сказала Ванда.

— А ти підеш? Ну даваааааай. — Дівчина благаюче подивилася на них.

Жнець задумливо забарабанила пальцями по стільниці. Рейчел мовчала. В її голові крутилася думка про «маленькі кроки».

— Якщо Рейчел погодиться, то я, мабуть, теж. Але клуб вибираю я.

Всі подивилися на дівчину. Вона зніяковіла, думки в голові метушились, і вона кивнула.

— Ура, дякую. — Реґіна від переповнення емоцій підстрибувала на місці. Це виглядало смішно. В такі моменти забуваєш, що вона суккуба. Веде себе як справжній підліток. Адже, по суті, вона й не сильно доросла. Можливо, навіть підліток.

— Що за шум, а бійки немає? — В кухню увійшли Деміан з Джеймсом. 

— Ми йдемо в клуб. — Білявка підскочила до брата і вчепилася в його руку, заглядаючи в очі одночасно з викликом і проханням.

— Справді? А хто «ми»?

— Навіть Рей погодилася! І Ванда.

— Ванда? Не очікувано. — Усміхнувся інкуб, перевівши погляд на неї.

— Клуб вибираю я. Мене не влаштовують ваші шумні, брудні борделі. Ми йдемо в люксовий клуб, де ми проводимо зустрічі з партнерами, так що будь добра, мила, одягайся пристойніше.

— Боюсь, у мене немає нічого підходящого. — Засоромилася Рей.

— Це не проблема. Можемо або сходити в торговий центр вибрати щось, або підберемо тобі щось з моїх речей і підгонимо по фігурі. Це займе буквально краплю енергії.

— Шопінг! Шопінг! — Заплигала блондинка, плескаючи в долоні. Повернулася до брата, вимогливо витягнувши долоню. Той закотив очі і поліз в гаманець за карткою. Рей трохи сумно посміхнулася. У неї не було такої родини, ні раніше, ні зараз.

Походження за речами не зайняло багато часу. Ванда пішла з ними, щоб контролювати вибір Реґіни. В результаті дівчина вибрала для себе чорний кроп-топ зі стразами, міні-спідницю з блискучою бахромою, лаковані туфлі на платформі і маленьку сумку на ланцюжку. А Рейчел зупинилася на чорному комбінезоні, що імітує сорочку, з відкритими плечима і строгими брюками. Чорний пояс підкреслював талію. В доповнення вона взяла гостроносі туфельки на низькому каблуці і білий клатч.

Зачіскою і макіяжем для неї займалася суккуба. Попри своє бажання зробити образ яскравішим, вона прислухалася до вказівок і зробила стриманий нюд з легкими акцентами.

Вже зібрані, дівчата стояли на кухні, чекаючи таксі. Ванда вибрала для себе довгу сукню винного кольору, на одне плече, з боковим розрізом, що оголював ногу при кожному кроці, і шпильки.

— Ви такі красиві, що ми не можемо дозволити собі відпустити вас без супроводу. Ми з вами. — Усміхнувся Деміан, виходячи з Джеймсом з вітальні. Вони були в сорочках і брюках. Але точно не створювали вигляду нудних офісних клерків, а швидше харизматичних, стильних чоловіків з привабливими усмішками.