***

Пенсі дуже подобається теперішній розпорядок дня. Місто потроху піддається цікавості мисливців, і кольорова бруківка слухняно лягає під ноги. Групами вони проходять від будинку до будинку, креслять карти, дехто навіть замальовує побачене. Хапати миски й кухлі, як і зривати зі стін дивні металеві прикраси немає сенсу. Старійшина чітко дав зрозуміти всім, що виділить час на збір здобичі, але тільки після виконання основних завдань. І Пенсі вдячна йому: у неї є можливість помилуватися чужим життям повною мірою. Звичайно, вона із задоволенням візьме кілька цікавих дрібничок, щоб прикрасити будинок або урізноманітнити побут, або у якості іграшок для Кейри. Наприклад, та штучка для спецій, як у пана Роба, їй би дуже знадобилася. Але загалом їй вистачить обумовленого контрактом гонорару і вражень. До того ж вона радше шукає знання, ніж предмети.

«Ким були карени?» — ставить вона собі питання, коли знаходить оповиту чорними, назавжди замерзлими гілками спальню: величезне кругле ліжко виявляється м'яким і пружним на дотик. Пенсі дозволяє собі обережно прилягти: гілки на стелі несподівано сплітаються у візерунки, поверхня під нею ледь відчутно колихається, а вітер, що залітає в круглі крихітні віконця, приємно овіває обличчя. Вона засинає майже миттєво, і сниться їй щось знайоме з дитинства: глибока вода, ласкаві хвилі, теплі пальці на щоках і легкі дотики до волосся. Пенсі прокидається так само раптово, як і заснула. У тілі несподівана легкість і жодного сліду втоми, у думках — спокій і порядок. Це диво чи результат акуратно підібраного поєднання? Шкода, що повернутися до цього дивовижного ліжка не виходить, загін звертає на іншу вулицю.

«Як вони жили?» — у неї в спогадах залишається чимала колекція столів. Якась висота їй підходить, за деякими можна сидіти тільки навпочіпки, десь краще це робити стоячі. Але щоразу її захоплює розпис на стільниці. Поверхня на перший погляд здається прикрашеною дивовижними малюнками, але там, де столу торкаються пальці, гладенько. Ніби є щось прозоре, але щільне, що вкриває вирізані кимось на дереві дуже детально хитромудрі міста, тварини і тонкі візерунки, які ніколи не повторюються. Вона навіть намагається подряпати краєчок столу ножем, але нічого не виходить. Напевно, у каренів було багато часу і сил, щоб щоразу вигадувати нове: чи то матеріали, чи то декорування.

«Яким був їхній кінець?» — Пенсі не вдається першою знайти одяг руїнників: переливчасту тканину приносить Міч і не приховує своєї знахідки. Одяг схожий на довгу сорочку з широкими рукавами. Міч дає помацати його кожному, хто попросить. Пенсі перша серед багатьох простягає до знахідки руку: тканина холодна, але від тепла долоні починає нагріватися, вона трохи слизька на дотик, але приємна, міцна, жодні ножі та вогнестріл не пошкодили її, а стріляти громогласом в одяг старійшина забороняє. Пенсі навіть замислюється, а чи не викупити цю сорочку в Міча. Але наступного дня в черговому будинку, куди вона заглядає, їй теж щастить. 

Її знахідка лежить на межі двох кімнат — мабуть ванної та спальні, вона іншого фасону, щось подібне було на Халісі. І хоч би як Пенсі хотілося взяти собі тонке загадкове диво із зеленими блискітками і широкими рукавами і принести додому, вона не може змусити себе торкнутися вбрання. Цей одяг несподівано порваний: розрив іде від самого коміра аж до середини: до того місця, де має бути живіт. Він забруднений: темні плями засохлої крові — а тому, що то кров, Пенсі впевнена — вкривають місце розриву і низ накидки. І незрозуміло, що сталося з господарем цієї речі: сам він порвав одяг чи хтось це зробив, врятували цього карена чи він зустрів свою смерть.

Дивно також інше: в будинках дуже мало зображень їхніх мешканців. Пенсі зустрічає парочку зруйнованих статуй, ледве розбирає, що зображено на мозаїці, яка майже розсипалася, але немає ні портретів, ні малюнків, навіть в орнаменті не видно рогатих образів. Взагалі, дрібних особистих речей мало. У самої Пенсі в господарстві — та й всюди в домі загалом — майже кожен кут чимось зайнятий. А в сусідів і того більше: і меблів, і приладдя. Але в місті каренів будинки порожніють. Можливо, все особисте забрали господарі? Але куди і навіщо, складно зрозуміти, не знаючи всієї історії. Якщо вона знайде того, у кого про це можна запитати, вона це зробить обов'язково. Але не сьогодні.

Коли стає зрозуміло, що якихось особливих небезпек у місті немає, старійшина починає дивитися у бік незвичайних споруд. Їх тут таких дві. Одна за формою нагадує Пенсі ту будову, через яку проріс відерс, вона вузька і висока, з такими ж вузькими кольоровими вікнами. А друга — набагато примітніша: вона велика і здається круглою, ніби куля, яку вкопали в землю, до її входу веде найширша дорога, а навколо неї росте ціле скупчення тих дерев з кулями, що світяться.

— Ми розділимося, — вперше за всю експедицію каже пан Роб. — У нас залишилося не так багато часу і провізії. Ще три дні в нас є, тож обходимо місто, робимо записи, збираємо здобич, а потім повертаємося назад. Їжі та жар-каміння якраз вистачить, щоб дістатися до Крайнього притулку. Вози з усім потрібним для подальшої нормальної подорожі назад і пан Дерф уже мають чекати на нас. Мій загін вирушає до високої будівлі. Лоухі, візьмеш на себе ту — круглу і велику?

— Так, звісно, — киває Щасливець.

— Коли я закінчу зі своїм завданням, приєднаюся до тебе. Розумію, там роботи набагато більше. Третій загін готує вози під здобич і розподіляє вагу. Пакуйте все цікаве, але не перевищуйте заявлену вагу та об'єм. Нам потрібно вибратися звідси, а не застрягти навіки у кризі. Хто і скільки несе — графік у вас є. Як закінчите, приєднаєтеся до Каравера. Усім зрозуміло?

Рональда, лідер третього загону, киває і махає своїм мисливцям. На них чекає не особливо цікава, але потрібна робота: розподілити все так, щоб загони могли доставити зібрану здобич назад — до людей, не збившись зі шляху. Звісно, йти назад вже відомим маршрутом простіше, але це не означає, що готуватися до зворотної дороги не потрібно. Пенсі бере свою частину припасів: цього вистачить, щоб протриматися до моменту, коли потрібно буде вибиратися з міста. Тоді решту знову роздадуть і звільнять ще більше місця для здобичі.