«дім, де зупинився час»
«Дім, де зупинився час»
Липень плакав росою кривавою,
Тиша падала на втомлений дім.
Там, де сонце сміялось над травами,
Пронеслося вогненним судом.
Летіла крізь небо ракета безжальна,
У цілий всесвіт — у затишний дім.
Де дитячі голоси звучали так гарно,
Де сміх розливався у кожнім кутку і втім...
Секунда — і спалах. І тиша довкола.
Здригнулася земле, здригнулися дні.
Не встане вже ранок для них уже ніколи,
Згоріли всі мрії у дикім вогні.
Маленька Віоріка, братики, сестри,
І батько, і матір — родина вся там.
О Боже, за що ці страшні кілометри
Несуть стільки горя людським маhатам?
Від дому лиш попіл і чорні руїни,
І біль, що назавжди у серці заліг.
Невимовна втрата для України,
Для нашого рідного краю усіх.
Та пам'ять не вмре і у попелі згарищ,
Вона проросте крізь тугу і сум.
Ми будем молитись за кожну ту душу,
Що небо забрало у вічний струм.
Спіть тихо, рідненькі. Радушне не забуде
Ні ваших облич, ні дитячих очиць.
І віримо твердо: розплата буде,
А світло любові не згасне у вічності.
Відредаговано: 29.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
