Дім, де не гасять світло
Автомобіль
Дощ стих, коли Олена сідала в автомобіль. Багато хто б на її місці більше ніколи у житті не наблизився до залізного коня. Та Олені було легко: пам’ять надійно зачинила двері п’ятнадцять років тому. І не було зеленого вікна, щоб нагадати, допоки їй не трапилася «хороша квартира».
Тепер боятися вже пізно.
Дівчина завела автомобіль і обережно поїхала мокрими мостовими. Здавалося, клятий листопад програв. Розплатився дощем і спогадами, позиченими в жовтня.
На краю дороги Олена помітила знайому фігуру хлопця, якого в листопаді так безсоромно окотила брудною водою з калюжі. Він стояв під дощем без парасольки, усміхаючись ледве помітно, з фотоапаратом у руках. Олена зупинила авто й відчинила двері…
Хлопець підняв камеру й натиснув кнопку. Спалах — короткий, теплий, зовсім не листопадовий — освітив мокрий асфальт, а потім згас, залишивши після себе лише запах кориці.
Дощ не повернувся в місто.
Лише вдалині, у вікні старого будинку, знову засвітилося зелене світло.
#2374 в Фентезі
#638 в Міське фентезі
#457 в Містика/Жахи
Відредаговано: 07.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
