Післямова автора

Дорогі читачі,

Коли я починала писати «Чорне Дзеркало Міраель», мною рухало не лише бажання створити захопливу історію, а й прагнення зазирнути в найпотаємніші куточки людської душі. Ця книга – не просто фантазія про старовинний Дім та магічні дзеркала. Це, перш за все, роздуми про те, що означає бути людиною у світі, де пам'ять і забуття, світло і тінь, вибір і доля переплітаються в єдиний візерунок.

Пам'ять і Зцілення

Однією з центральних тем, яку розкриває «Чорне Дзеркало Міраель», є проблема пам'яті та її придушення. Ми часто ховаємо свої травми, страхи та помилки, називаючи це «дорослішанням» або «захистом». Але, як показує історія Елірії, забуття не є зціленням. Страх — це потужна сила, яка, якщо її не усвідомити й не прийняти, породжує Тіні. Ці Тіні – не зовнішні вороги, а забуті частини нас самих, які, як і Дім Міраель, вимагають нашої уваги.

Книга досліджує духовне та емоційне зцілення. Головна героїня, Елірія, повертається в Дім Міраель, щоб зіткнутися зі своїм минулим і, найважливіше, зі своїми внутрішніми Тінями — втіленнями безсилля, злості, провини, втрати, заперечення та страху. Цей Дім – жива сутність, яка живиться спогадами та емоціями, і він, подібно до дзеркала, відображає не тільки те, що є, а й те, що може бути. Істинна сила Дзеркала Міраель — у його здатності зцілювати спотворені душі.

Небезпека Одержимості та Сила Вибору

Ми також торкаємося небезпеки одержимості та спраги влади. Історія Лідії, мачухи Елірії, слугує застереженням про те, як прагнення до абсолютної сили та спроба підкорити собі те, що має бути ключем до пізнання, може призвести до руйнування. Її одержимість Дзеркалом і бажання «витягнути» через відображення «Дар Забутого Бога» спотворили не лише її долю, а й саме село.

Нарешті, «Чорне Дзеркало Міраель» пропонує замислитися про силу вибору та знаходження себе. Кожне дзеркало в Домі — це питання, і кожен, хто в нього дивиться, стає відповіддю. Книга показує, що навіть у найглибших тінях можна знайти світло, і що тільки зазирнувши в «чорне дзеркало» своєї душі, можна по-справжньому вибрати, ким ти наважишся стати. Істинний страх, як з'ясовує Елірія, не ворог, а щит і власна сила.

Я сподіваюся, що ця історія торкне струни вашої душі та спонукає вас самих зазирнути у свої «дзеркала», щоб знайти відповіді, які завжди були всередині.

З повагою, ANNAEVA ANDRE