І як так вийшло?

Як на вашу думку виглядає той світ? Перечислювати не буду, знаю що в кожного своє. 
Це відбулось в одну мить. Ніби війшов в двері і опинився в зовсім іншому місці. В випадку Фелікса, війшов у бампер вантажівки, а вийшов в довгому каридорі. Багато дверей з чорного дерева. Підлога встелена червоним килимом, посередині якого звивалась лінія і йшла кудись далі. Стеля сіра. Стіни в червоній штукатурці. Старі світильники на стінах. І тиша. Якщо це пекло, бо на рай це мало схоже, то тут занадто тихо. Куди не глянь пустий каридор. І цей запах, запах- попелу. 
Хлопець зробив крок. Його кросівка наступила на м'ягкий килим з під якого проскрипіло дерево.  
-Агов, а тихіше можна?- пролунав голос позаду. 
Обернувся. Позаду нікого. 
-Може все таки подивитеся на мене? Я тут позаду вас. 
Але ж він дивиться назад, і там пусто. Повернув голову вперед, теж пусто.  
-Ви що? Куди ви дивититесь? Кажу ще раз, я позаду. 
Це вже почало набридати! Розвернув голову, і османів. Там коридор розходився в дві сторони, а посередині стояв стіл, наче в готелі, старий, дерев'яний, на ньому стояла стара золотиста лампа з зеленим плафоном. І стопка бумага. 
-Ну підійдіть же ближче! Не стійте так далеко. 
За столом сидів лисий чолов'яга, худої статури. Його обличчя було чисте від волося, лише густі брови, звисали дахом над чорними очима. Він ніби прийшов прямо з готелю, червоний піджак з чорним коміром, біла рубашка, червоний метелик. 
Фелікс підійшов. Кожен крок здавався таким, ніби він борсається в болоті. Та ще цей скрип. Ставши перед столом, помітив, що набумазі написані якісь каракулі, можливо це арабська чи японська, а можливо інше. 
-Присядьте.- і вказав на стілець, який з'явився мов із під землі. 
-Скажіть це... 
-Пекло?  
-А ви як вважаєте? Ну я чув що в раю веселіше ніж тут. Так що, так, це пекло. Але не впадайте в паніку, це ще можна виправити. 
-А я... 
-Ну починайте, ваші гріхи я вже продивився ще коли ви зайшли. Таких як ви тут багацько назбиралось, а останнім часом занадто багато. 
-Я хотів запитати, чи не ви часом придумали жарт для виступу Алекса Фішта? 
-А? Так-к. 
-Мені дуже сподобалось.  
-Еммм? 
-Знаєте я не жалкую що вмер, я хоча б звільнився від наземних проблем і більше не зіткнусь з тими блискавицями. 
-Блискавицями? 
-Я називаю так людей. Вона може вдарити по вас, а може й по іншому, а може взагалі нікого не бити. Ви ж зрозуміли про що я? 
-О так добре розумію! Я бачу ви знаєте Алекса. Знайомі? 
-Та ні, хотів познайомитись... 
-Ха-ха-ха!- сміх чоловіка наповнив відлунням коридор. 
«Накільки ж він довгий?- подумав Фелікс» 
-Я й забув,- продовжував незнайомець,- ви ж з ним прийшли. Щось я не пам'ятаю що давав вам квиток.  
-Нас обох збила... машина, не пам'ятаю добре. 
-Ви зайцем добрались, ха-ха-ха!  
-Та... 
-Знаєте що, ви мені подобаєтеся! Давайте укладем угоду! 
-У-угоду? 
-Так! Давненько я цього не робив. Ха-ха-ха, як в добрі давні часи. 
-Що за угода? 
-Скажіть, ви втекли з того світу тому що він став нудний? 
-Допустимо так... 
-Хочите, перевернути його, зробити цікавішим, дати йому ще один шанс для вас? 
-Скажіть, ви диявол? 
-Ха-ха-ха, як мене тільки не називали! Можете мене й так називати. 
-Думаю мені нема чого втрачати. Я в ділі! 
-Чудесно!