Глава 14

Я продовжувала шукати сукню.  Ми ходили з мамою по магазинах і я зупинила свій вибір на простому, але ошатному варіанті.  Воно було атласним, кольору шампанського; на одній половині уздовж цілого зросту красувалося мереживо, спідниця була трохи пишна і діставала мені до п'ят.  Обговоривши варіанти мого образу, я вирішила все-таки купити фату, тому ми ходили ще половину дня в її пошуках.  Під такий колір сукні було дуже важко підібрати цей предмет, особливо якщо врахувати що мереживні рукавички і сережки ми вже знайшли.
Увійшовши в черговий салон, мені вже з порога не сподобався його консультант.
 - Ах, так ви за фатою!  Ось дивіться який прекрасний варіант!  - вона простягає мені коротку зовсім непоказну фату до того ж білого кольору.
 - Дякую, але нам така не підійде.  Чи є у вас кольору шампань і я б хотіла трохи довшу.
 - Але ця з нових!  Та й зараз модно без фати, може якусь прикрасу в волосся?
 - Ні, ми вже обдумали цей варіант - нам потрібна фата.
Продавець сховала роздратування за неприємною посмішкою.  Мені хотілося піти звідси, але на відміну від цієї жінки, у котрої явно день не задався я не хотіла грубити.
 - А як на рахунок цієї?  - вона недбало простягає мені такого ж білого кольору вуаль.
 - Мабуть ні.  Дякую але напевно мені нічого не підходить.  - я беру маму під руку і вона вже теж встигла розчаруватися цим салоном.
 - Може хоча б подивіться заколки?
 - Дякую.  До побачення!
І ми виходимо на морозну зимову вулицю.
 - Нагадай мені більше ніколи сюди не приходити.
 - Згодна.  Коли ти була ще за кордоном, я одного разу заглянула в цей салон, але думала що у продавця просто поганий день.  Виявляється ні.  - засмучено зауважує мама.
 - Нічого.  Це не єдине місце на світі.  Давай мабуть повернемося туди де купували сукню.  З усіх переглянутих варіантів мені найбільше сподобалися перші.
 - Так, мені також.
Ми вже трохи втомилися від постійної ходьби, але вибір весільного наряду - справа з приємних, тому продовжували шлях до першого салону.
 - Все-таки повернулися?  - ввічливо спитала консультант.
 - Так.  Виберемо з того що Ви пропонували нам раніше.
Жінка нам посміхається, простягаючи дві фати різної довжини і ховається в підсобці.  Через хвилину вона повертається і приєднує до перших варіантів ще один.
 - Я сподівалася що ви повернетеся і попросила помічницю принести з іншого мого салону фату.  Можливо вам вона сподобається.  Колір підходить і навіть мереживо таке як на рукавичках.  Тільки ось вона буде довжиною майже до підлоги.
Я взяла в руки новий варіант і відразу ж закохалася в нього.
 - Я можу прикласти до волосся?  Боюся тільки що вона буде волочитися по підлозі.
 - Звісно!  Але, повірте, волочитися не буде!  Вона півтораметрова.  Якщо причепити поверх зачіски то не дістане до підлоги.
Прикладаю до волосся фату і розумію що це ідеальний варіант.
 - Ми її беремо!
Грошей вистачає впритул, адже я розраховувала на вартість удвічі меншу від тієї яку ми заплатили.  Але воно того варте!  Ми поспішаємо додому,  та всі разом обідаємо.  Алан в цей час спілкувався з татом і схоже вони непогано проводили час.

- Покажеш покупки?
 - Тобі не можна дивитися!
 - Ох вже ці традиції!  - жартівливо відповідає Алан.
Час проходить в приємному хвилюванні, підготовці.  Батьки Алана повинні були приїхати слідом за нами.  Оскільки ми жили в різних містах, їм довелося діставатися поїздом.  Добре що у нас був великий будинок і не дивлячись на затишну простоту, міг вмістити гостей для ночівлі.
Я глянула на нашу вітальню і сумно зітхнула.  У чужій країні де все таке похмуре і не знайоме, мені буде набагато сумніше ніж тут.  Навіть якби ми з Аланом оселилися у нього в місті, а не в моєму - я б не відчувала такої туги, як в абсолютно чужому для мене світі.  В іншій країні квартира в якій ми живемо досить простора наскільки це можливо для нас двох, але коли з'явиться дитина я поняття не маю як ми там вмістимося.  До того ж в ній є один великий недолік - взимку там сиро і холодно, а ми з Аланом дуже теплолюбні і любимо спеку.
Ми вже подумували виїхати з цієї квартири в більш теплу, але у нас не було такого достатку, щоб платити дорожче.  Особливо тепер коли ми чекали малюка, а я не працювала.  Там де ми живемо зараз прекрасний сучасний ремонт і буде трохи сумно виїжджати.  Але з іншого боку, ми не можемо перебувати в приміщенні де температура повітря опускається в морозні дні до сімнадцяти градусів.
Батьки базікають з моїм нареченим, а я продовжую думати про квартиру і батьківський дім.  Мені неймовірно складно уявити що минулого разу коли я приїжджала сюди - вибирала в меблевих магазинах диван для вітальні, а для своєї спальні шафу, а тепер можливо ніколи не буду тут жити постійно.  На мої очі навертаються сльози і я поспішаю вийти в ванну, щоб ніхто не помітив моєї дивної поведінки.
За весілля я не дуже переживаю, адже впевнена що все пройде чудово.  Але усвідомлювати що у тебе тепер з'явиться своя сім'я і ти все рідше будеш відвідувати рідний дім занадто важко для мене.  Ще невідомо скільки ми пробудемо на чужині.  Мені б не хотілося там жити постійно, але я тепер буду слідувати за Аланом - він моє майбутнє і сьогодення.
Вмиваюся і трохи заспокоююсь.  Всеодно це мало статися - я ж не могла жити вічно в цьому будинку.  Просто завжди мій переїзд здавався таким нереальним і далеким, що я не переживала з цього приводу.  А зараз мені боляче їхати.
Алан все розуміє.  Він звичайно не так сильно прив'язаний до рідного місця як я, адже хлопці в основному більш самостійні, та не так близькі з мамами як дочки.  Він сумує за рідними і своєю старою кімнатою, але в міру.  А у мене стискається серце.
З мамою у нас завжди були близькі теплі відносини.  У підлітковому віці я іноді хамила рідним, але я його швидко переросла і тепер шкодую за кожне грубе слово.  Напевно в перехідному періоді дорослішання так відбувалося у багатьох.
Повертаюся до решти і ми ще трохи дивимося передачу по телевізору, а потім йдемо спати.
Коли вся передвесільна суєта вляглася і ми зустріли рідних Алана, я була напружена набагато сильніше ніж раніше.  Наше весілля мало відбутися завтра, буквально через кілька годин.  Мені доведеться вставати о пів на шосту ранку щоб встигнути зробити зачіску, макіяж, одягнутися та інше.  Але я так стривожена, що половину ночі кручусь, чим буджу Алана.  Він притягує мене ближче до себе, обіймає за талію, даруючи слабку сонну посмішку.
 - Не треба нервувати!  Тобі потрібно виспатися.
Він ніжно мене цілує і ми обидва солодко засинаємо.
Вранці мама йде забирати мій букет, адже Алан зовсім не знає міста і не може зробити цього сам.  Ми взагалі не притримувалися ніяких традицій крім того, що він не повинен бачити мене раніше назначеного часу.  Тому я виштовхую його з кімнати як тільки приходить візажист.  Вона робить мені укладку, прикріплює фату, робить макіяж.  Я не впізнаю себе в дзеркалі, а обережно чіпаючи фату - не можу повірити, що сьогодні виходжу заміж.  Коли мені залишається тільки одягнутися, годинник вже показує початок десятої.  Через годину ми повинні бути біля РАГСу.  Я одягаюся сама адже подружки нареченої у мене немає - моя єдина подруга що не поїхала з міста - Лілі, прийде тільки після своєї зміни - відразу в кафе, де ми будемо святкувати.
Образ повністю завершений і я довго кручусь перед дзеркалом, розглядаючи себе з різних ракурсів.  Повинна визнати - виглядаю настільки приголомшливо, що сама собі подобаюся.  Мама вже повернулася якийсь час назад і допомогла мені тільки з застібкою.
 - Боже!  Яка ж ти красива!