Глава 13

- Ти точно хочеш залишитися на два тижні довше?  Я буду сумувати!  - в черговий раз цікавиться Алан.
 - Так.  Невідомо коли я знову потраплю додому.  Мені тижня зовсім мало.
 - Розумію.
Алан збирався повертатися додому в своє місто на пару днів, а потім їхати назад за тридев'ять земель.  Через два тижні я обіцяла поїхати за ним.
Мені було жахливо тривожно відпускати його самого за кермом в таку далечінь, але вибору особливо не було.  Випадкових попутників теж небезпечно брати з собою, тому я просто просила його під час зупинок мені дзвонити.
Шлях був далеким.  Алан зупинявся кожні пару годин і відразу ж дзвонив мені.  Я намагалася знайти собі якесь заняття поки батьки були на роботі щоб не так сильно переживати, а ближче до вечора коли він подзвонив і сказав що вже вдома, я видихнула з полегшенням.  На пару днів можна трохи розслабитися, а потім Алана знову чекає далека дорога.
Як зазвичай буває вдома, дні тануть один за іншим зі швидкістю вітру.  Алан вже кілька днів як повернувся і працює, а я незабаром поїду за ним.  Сьогодні відчуваю себе пригнічено.  Мені хочеться з'їсти запечену курку, і порадившись з батьками, ми вирішуємо піти і купити готову щоб не морочитися з приготуванням.
Прийшовши додому ми налітаємо на їжу і я із задоволенням ласую майже двома повними порціями курки з картоплею.  Відчуваю неймовірну слабкість, хоча сьогодні ми з мамою майже нічого не робили по дому.  Час близився до вечірнього і батьки розбрелися по кімнатах дивитися телевізори, а я попрямувала до себе.  Мене почало нудити від кількості з'їденого або від того що курка була не свіжою.  Виповзаю зі спальні і бачу, що мама теж вийшла налити собі води з фільтра.
 - Щось мене нудить від цієї курки.  - зауважує мама і ми обидві робимо висновок, що їжа була не першої свіжості.
Ми мучимося ще половину слідуючого дня, а я скаржуся Алану що отруїлась разом із мамою.  Він нам співчуває і поспішає на роботу.
День проходить в неприємних відчуттях, але мамі на кшталт полегшало, а я все ніяк не можу прийти в себе.  Занурююся в думки і мислю про те як Алан вже не один раз натякав, що провів би зі мною залишок свого життя, але робити весілля не хотів.  Просто розписатися і все.  Я починаю обдумувати цей варіант і розумію, що напевно нічого проти не маю.
Раніше мені хотілося красиве весілля як будь-якій інший дівчині, але я завжди розуміла що наші кошти цього не дозволять.  Хотілося запросити всіх родичів, яких у мене багато і я б всіх зібрала з такого приводу, але мабуть цього не буде.  Я майже змирилася з цією думкою і готова була погодитися на звичайний розпис без застілля.  Роки йшли, і мені вже виповнилося двадцять п'ять, тому нерозумно було тягнути.  Ми обидва були впевнені, що більше нам ніхто не потрібен.
На наступний день мені стає нарешті краще і я вирішую з'їсти їжу ситніше ніж дозволяла собі вчора.  Насідаю на невелику порцію тушкованої капусти, а через п'ять хвилин розумію, що поспішила з нормальною їжею.  Мене знову нудить та так, що боюся не втримати з'їдений сніданок. Трохи сиджу на стільці, але нудота посилюється, і я-таки зриваюся та біжу у ванну кімнату.

Залишок дня їсти не хочеться, хоча нудота відразу ж пройшла.  Алан в паніці, переживає за мене, але я його запевняю що зі мною все в порядку.
Увечері коли він повертається з роботи і дзвонить мені - ми розмовляємо долго.
 - Послухай, Мія ...
 - Так?
 - Ти не вагітна?
 - Ні, ти що!?
 - Ну просто тебе нудить вже декілька днів, а сьогодні зовсім було погано.
 - Кажу ж - це все безглузда не свіжа курка!  Мамі ж теж було погано.
 - Так, але все-таки.  До того ж ти говорила, що їй краще, а тобі ні.
 - Ну всеодно це малоймовірно.  Адже жінки завжди це відчувають.  Ну я десь читала про це.
 - Гаразд.  Але може купиш тест?
 - Та навіщо, Алан?
 - Щоб я заспокоївся.  А то я майже впевнений що ти вагітна.
 - Гаразд.  Але побачиш що ти помиляєшся.
Дивно, що він так про це говорить.  Він трохи схвильований, але мені самій не слід вдаватися в подробиці і розповідати про свій стан.
Я хочу щоб він заспокоївся і не нервував.  Тому йду в аптеку на слідуючий день і купую кілька тестів, обіцяючи одразу ж їх зробити.  У Алана вихідний день і він хоче висіти на телефоні, але мені ніяково і я переконую його покласти трубку.  Він знехотя слухається, а я готуюсь до необхідності чекати десять хвилин, щоб проявився точний результат.  І вже на перших хвилинах розумію з першого тесту що він показує дві смужки.
Я дивлюся на тест не вірячи своїм очам, і йду у ванну повторити його.  Алан постійно писав повідомлення, але поки я не зробила другий - не відповідала.  У мене тряслися руки від хвилювання і я навіть не могла сприймати ситуацію без туману, що утворився в голові після першої спроби.  Хвилини текли і другий тест показав позитивний результат.  Я покліпала, але друга смужка нікуди не зникала.  Я не знаходила місця в такому хвилюванні і радості (хоча ми не планували дитину), що на мить забула про телефон який постійно світився і дзвонив.
Взяла його в руки, зробила фотографію двох смужок і вислала Алану.  Не чекаючи відповіді - подзвонила.
 - Я вислала тобі фото.  - не знаючи як почати розмову і як йому це сказати, адже я сама не можу повірити.
 - Бачу.  Ти вагітна - я ж казав!  - Алан був напружений, але схоже радий.  - Господи, мені так страшно!  - зізнається він, через мить.
 - Мені теж.
 - Знаєш, тепер я все життя буду пам'ятати твою фразу «жінки завжди це відчувають».  - сміється він в трубку, але я відчуваю навіть через тисячі кілометрів що він напружений.
 - Повірити не можу.
 - Так, я також.  Бережи себе там і сходи до лікаря.
 - Мені одразу потрібно сказати батькам.
 - Скажи звичайно!  Шкода, що я не поруч.  Ми повинні триматися за руки і сказати про це разом.
 - Так.  Ти подзвониш своїм рідним?
 - Як тільки усвідомлю те, що тільки що відбулося.  Дай мені п'ять хвилин!
 - Звісно!  - я трохи боюся що все занадто несподівано і Алан зовсім не хотів щоб так вийшло, але наважуюся запитати: - Ти не дуже радий, так?
 - Що ти!  Я радий!  Просто мені тепер необхідно подумати більш ретельно про те як облаштувати наше життя.  Буде трохи важче ніж раніше, але ми впораємося.  Ти приїдеш до мене, але звичайно не будеш більше працювати, а я намагатимусь брати більше змін.  Просто потрібно трохи поміркувати як вчинити.
 - Може мені на період вагітності залишитися вдома, щоб не бути тобі тягарем?
 - З розуму зійшла?  Ми повинні бути разом!  І ще ... треба розписатися.  Не хочу щоб дитина народилася поза шлюбом.
 - І я не хочу.  Давай поступово вирішувати ці завдання.  А то я сама не можу прийти в себе.
 - Звичайно, сонечко!  Я кохаю тебе!