Для неї

Valeri

Дівчина, та дві косички.
Прекрасна, дивна, чарівна.
Чого являешся мені у сні?
Чого до мене ти приходиш?

Знайомі ми, тільки в моєму сні,
Спогади з котрих, не можу я забути знову.
Яка ти там гарненька, Valeri..
Чи то мені вже так здаєтся?

Що бачу тебе крізь усіх.
Твою усішку, радісні вуста,
Твої ніжненькі очі,
Як два паростки пашниці.

Ох Valeri..
Чому ти, така гарненька народилась?
Чому комусь ти дозволяеш,
Себе торкатись навесні?

Ти навіть собі не уявляеш,
Як ревнощі в мені киплять.
А ле це вже минуло десять разів,
Чому? Бо не кохання це було.

Це був лиш тільки біль,
Від невзаємності, зі сторони Панівни.

Подобається

#4527 в Сучасна проза
#2693 в Молодіжна проза

Відредаговано: 24.12.2021