Розділ 3

   Я нервово постукую кінчиками пальців по колінах, сподіваючись встигнути в готель і не втратити бронювання. За кілька хвилин я вже сиджу на пластиковому стільці у центрі крамниці навпроти дзеркала. Ейпріл метушиться туди-сюди між підсобкою і залою, тепер вона несе великі ножиці і кладе на столик біля мене. Насправді я вдячна їй за те, що ми не робимо це в тісній коморі, але вона й так пояснила, що там погане освітлення.

   У жінки дзвонить телефон і вона затискає його між вухом і плечем, а руками починає відокремлювати мої пасма.

   — Привіт, люба.

   Ейпріл робить довгу паузу. Я не чую, що їй говорять.

   — Так? О, це чудово, — продовжує вона. — Гаразд, я дочекаюся тебе в крамниці. У мене все одно тут деякі справи.

   Потім кладе слухавку і бере ножиці.

 — Моя дочка сказала, що зараз закінчує працювати над однією перукою, — пояснює жінка. — Коли вона забіжить до мене я запропоную їй ваше волосся.

   Я мовчки киваю головою, яка тепер вже стала трохи легшою, думаючи про те, що якщо моє волосся не підійде, то мені доведеться повернути сукню.

   Ну, я принаймні встигну одягнути її на весілля. Один раз.

   — Я впевнена, що у цьому вбранні вас переплутають із нареченою, — каже Ейпріл з посмішкою.

   Звідки вона знає, що я йду на весілля? Певно, я якось обмовилася Ейдену. Не думаю, що я можу бути схожою на Ліз. В будь-якому вбранні з цією крамниці.

   — Сподіваюся, ви маєте рацію, — відповідаю.

   Жінка робить останні кілька рухів ножицями, відходить, щоб глянути на свою роботу.

   — Готово.

   Я дивлюся в дзеркало, поки вона акуратно складає пасма у паперовий пакет.

   Це навіть краще, ніж я думала. Наче так і мало бути. Волосся тепер природно обрамлює моє обличчя. Довжина якраз до підборіддя. Це давно потрібно було зробити.

   — Дякую, — кажу, підводячись.

   — Твоя винагорода вже у тебе в сумці, — підморгує мені Ейпріл.

Надягаю пальто, а вона знову прямує у свою темну підсобку.

   Чую якийсь шурхіт за дверима.

   — Господи, — вигукує жінка. — Мало не вбилась через… О, Еббі, там заїдає ручка, натисніть двічі.

   Я тисну на двері. Виявляється, що вони були не зачинені.

   — Приємного святкування! — додає Ейпріл.

   Що? ..

   А-а. Ну так, звісно. Ейден.