Лист 2 (ніби якась людина спостерігає за цим всім)

Бувають спокійні дні, буває й ні, але чогось не вистачає. Ніби то й багато людей в домі, але людина може бути самотньою, ніби нікого немає. Можливо, це все було передбачено... Дитина, яка в усьому єдина. Єдина, хто народився весною, іннші ніби зговорилися й святкують по двоє у одній порі року. Одна дівчинка серед чотирьох хлопців. Єдина хто намагається вчитися, але цього не сприймають, на диво. Коли всі потреби відкидаются на задній план. В результаті стіл, який віком як вона, на прохання купити інший, недорогий, бо одна з підставок відпала(хоча це не суттєво, але відчувається скрип,коли пише,а він нервує), чує лише відмови.

Не на часі

Немає грошей.

Єдине, що погоджуються купляти - плаття, і то не по її волі, а ті, що мамі сподобаються.

Піаніно, яке роками чекало, щоб його налаштували, бо дівчинка просто хотіла грати чистим звуком і не псувати слух неправильними нотами, тепер мають забрати туди, де його налаштують, але грати будуть інші. Музична школа, в яку вона не пішла, бо після 10 років безкоштовно не зможе. Гітара, яку вона позичила, бо могла сама налаштувати струни, але потрібна всього лише одна струна, щоб грати повноцінно, чекає, поки нарешті позволять докупити ту струну і грати нормально, але тепер на це і часу немає. Ще трохи, закінчить шклу, складе НМТ і поїде туди, де доведеться працювати більше, але зможе робити, що заманеться, купувати те, що вона хоче, хоч одяг, хоч меблі. Буде важко, вона це розуміє, але тоді вже не буде чути, що є важливіші потреби, що немає грошей на це, даже якщо хоче купляти за свої