2

Наступні два місяці промайнули швидко і без якихось важливих подій. Я повільно однак впевнено вникав у всі премудрості своєї нової посади. Виявилося, що тримати під контролем сільське життя не так вже й просто. Полегшувало моє становище те що я був місцевим, знав більшість односельчан і користувався у них чималою повагою. Тому кількість різноманітних правопорушень неухильно зменшувалася. В першу чергу навів порядок у місцевих крамницях і барах, що нерідко грішили продажем алкоголю неповноцінним. Кілька серйозних розмов з їхніми власниками і продавцями даль свій позитивний результат. Дальше настала черга приїжджих «байкерів», що полюбляли гасати сільськими вуличками в нічний час перериваючи мирний сон селян гучним ревом своїх мотоциклів. Нові приятелі з патрульної поліції не відмовилися допомогти мені в цьому ділі і незабаром шалені гонщики почали десятою дорогою обминати наше село. Здавалося моє життя помаленьку налагоджується.

З Дариною за весь цей час я бачився лишень кілька разів. Вона працювала секретаркою в сільській раді і наші зустрічі були пов’язані виключно з якимось робочими моментами. Однак наприкінці грудня мене перестрів наш голова й повідомив, що сільське керівництво вирішило спільно зустрічати новий рік. Мовляв незабаром вибори, адміністративна реформа, і внаслідок всього цього нам напевне вже не судилося працювати разом. Тож це останній шанс посидіти в одній компанії, погомоніти про все, згадати найяскравіші епізоди що трапилися на роботі.

Не довго вагаючись я прийняв цю пропозицію. Дав свою згоду, бо якихось особливих планів на це святкування у мене не було. Їхати на зустріч з бойовими побратимами за сотні кілометрів чомусь категорично не хотілося, а у батьків була своя компанія, що складалася з сусідських приятелів і приятельок їхнього ж віку. В результаті вибір у мене був невеликий, або скучати одному вдома, або ж приєднатися до сільської еліти. Не дивно що я віддав перевагу еліті, бо ще й кортіло побачити її у так би мовити неформальній обстановці.

Зустрічати Новий рік вирішили в одному з місцевих барів. Офіційно це ніби мало стати найзручнішим варіантом для нас всіх, адже потім, хильнувши алкоголю, вже не сядеш за кермо автомобіля щоб повернутися з міста в село, а так можна просто пройтися пішки додому. Насправді – все було дещо по іншому, наскільки я знав вибраний генделик належав одному з кумів голови й той таким нехитрим способом давав змогу трохи підзаробити грошенят дорогому родичеві. Що ж, наш сільський керманич завше був тертим калачем і ніколи не впускав нагоди подбати про фінансові прибутки своїх найближчих. Мене така ситуація ніскільки не хвилювала. Яка різниця де відбудеться святкування на якому ти не збираєшся довго засиджуватися. Трохи посиджу, розвіюся і піду спати вирішив я вирушаючи надвечір до бару. Не так сталося як гадалося, хоча спершу ніщо не провіщало всього того, що трапилося в цю бурхливу ніч. Та про все по порядку.

На святкування, як вже згадував зібралася вся сільська еліта. Власне голова сільради зі своєю дружиною, що своєю зовнішністю нагадували давніх гумористів Штепселя і Тарапуньку. Він був невисоким, огрядним чоловічком з чималим черевцем і головою, що за формою нагадувала барильце. Вона навпаки – висока, худорлява з овальним блідим обличчям і гострим горбатим носом. Наступними була секретарка Дарина зі своїм чоловіком, що раз-у-раз сердито зиркав в мою сторону. Сільського землеміра з його половинкою і бухгалтерку та її супутника описувати не має сенсу. Вони нічим особливим не відрізнялися від звичайних сільських жителів. Всі були парами і тільки я один явився в генделик мов той бобиль.

Саме святкування розпочалося задовго до опівночі з багатослівних здравиць,  численних побажань, щедрого частування і моря випитого алкоголю. Вже близько дванадцятої наша компанія, як то мовиться, була «при хорошому гуморі». І якщо для більшості випите спиртне тільки підняло настрій і дещо розкріпачило поведінку, то чоловіка Дарини рознесло по повній програмі. Він вже ледь тямив що белькоче, а після того як пробили куранти взагалі заявив що йому не цікаво з нами і він забирається додому. Його дружина вибігла за ним, чи то намагаючись втихомирити і повернути назад, чи то разом пішла спати, однак за кілька хвилин знову з’явилася в залі.

– А біс з ним, – сердито кинула секретарка сільради і плеснула собі чималу порцію горілки. – Набридло вже догоджати цьому одороблу.

Жінка сиділа поряд мене і цю фразу напевне почув тільки я. На той час мені вже були відомі про деякі віхи життя Дарини. В свої шістнадцять вона мала нещастя захопитися одним хлопцем. Це був приїжджий парубок, котрий щороку приїздив на літні канікули в село до дідуся і бабусі. Сам він був городянином, на кілька років старшим за дівчину. Їхні стосунки нагадували літню грозу, бо були такими ж бурхливими, яскравими і… короткочасними. Лишень один літній місяць тривав любовний роман, який закінчився після того, як юнак поїхав з села і забув про всі свої клятви та обіцянки. А дальше у дівчини було нервове потрясіння, сердешна біль, глибока зневіра та розчарування. В поривах відчаю вона зробила одну непоправну дурницю – вирішила помститися невірному коханому. Зробила це в своєрідний спосіб, піддалася на спокусу першому-ліпшому хлопцеві котрий почав упадати за нею. Ним і виявився Василь.

Всі ці подробиці з минулого Дарини я знаю зовсім не тому, що полюбляю копирсатися в чужому житті. Просто наші мами давні приятельки, моя в курсі всього того, що тоді творилося в сім’ї Остапчуків, і цією інформацією ненька не забарилася поділитися зі мною. Про подальшу долю нерозважливої юнки було не важко здогадатися вже й самому. Її необдумана помста привела до того що вона пов’язала своє життя з недостойною людиною. Василь начебто був працьовитим чоловіком, що не цурався ніякої роботи і в його домі не знали що таке безгрошів’я. Він начебто щиро любив свою дружину та дітей, однак тривало це тільки до тої миті поки він не заглядав у чарку. Варто ж було хильнути зайвого, як траплялася чергова сцена свідком якої я нещодавно випадково став. Гучні скандали, брутальна лайка і навіть жорстоке рукоприкладство. Дарина терпіла все це неподобство, бо куди було дітися від деспота-чоловіка з трійкою неповнолітніх дітей на руках.