IX Панегірик. 42

Це було дивне відчуття дежавю — знову опинитися серед знеможених облич, позбавлених волі та сили. Все було майже як минулого разу, але цього разу було саме «майже».

«Завдання: вибратися з пірамід Гізи. Ймовірна нагорода: 100 000 золотих, 1000 балів для розподілу.»

Анаша присвиснула. «Оце тепер має сенс.»

[Рівень]: 7+.

[Клас]: Безжальна вбивця (можна змінити (дві доступні категорії)).

[Бали здоров'я]: 100/100.

[Втома]: 0.

[Характеристики гравця]:

Інтелект: 107.

Спритність: 93.

Витривалість: 94.

Сила: 87.

Сенсорика: 107.

Чарівність: 33.

Бали для розподілу: 1000.

[Навички]:

Пасивні навички: «Гнучкий інтелект», «Звабливий шовк», «Піснь ножа».

Активні навички: «Витривале тіло», «Східна Грація».

[Рахунок золотих]: 400.000 золотих монет.

[Доступно]: 0. 

Інвентар: складався з телефону, райдужної рідини, кішки Ніли, 400 000 золотих монет, обсидіанового ключа, «мантії-перетворення», «золотої шпильки», «простого наріжного каменю», клинків Апепа.

Вона дістала тонку золоту шпильку і тихенько проділа її в пасмо волосся, прикривши зверху іншими, щоб її блиск не привертав уваги.

Попри те, що шпилька мала дещо марну функцію, на кшталт додаткового шарму, у неї було й щось корисне.

Анаша швидко розподілила бали і подивилася на картину, що вийшла.

[Рівень]: 7+.

[Клас]: Безжальна вбивця (можна змінити (дві доступні категорії)).

[Бали здоров'я]: 100/100.

[Втома]: 0.

[Характеристики гравця]:

Інтелект: 357.

Спритність: 313. (+20 балів від використання предмету «золота шпилька») 

Витривалість: 294.

Сила: 267.

Сенсорика: 277. (+20 балів від використання предмету «золота шпилька») 

Чарівність: 63. (+20 балів від використання предмету «золота шпилька») 

Бали для розподілу: 0.

[Навички]:

Пасивні навички: «Гнучкий інтелект», «Звабливий шовк», «Піснь ножа».

Активні навички: «Витривале тіло», «Східна Грація».

[Рахунок золотих]: 400.000 золотих монет.

[Доступно]: 0. 

Їй потрібні були швидкість і сенсорика. Це було терміново, адже чекати, поки її, як вівцю на заклання, виведуть на ринкову площу, часу не було. Вона дістала один із клинків Апепа. Він був прохолодний, освіжаюче прохолодний у цій задусі. Його навіть захотілося притиснути до чола, але завдання було інше — розрізати свій електронний браслет.

Ніхто й не помітить, якщо вона розріже його й кине у запилені піски всередині тьмяно освітленої піраміди.

Анаша, як умираюча змія, заповзла в найтемніший і найдальший кут, продовжуючи нещадно різати непіддатливий метал, але її швидкість була такою високою, що іскри летіли з-під клинка. Стиснена трубчаста кістка, що терлася по металу, переплетеному прихованими синіми електромеханізмами, видавала неприємний звук тертя. Анаша щоразу кривилася, боячись бути виявленою.

Деякі з приречених кидали погляди на її спину. Загострена сенсорика «допомагала» відчувати кожен погляд на своїй шкірі. Це було особливо неприємно.

Добряче спітнівши та провозившись якийсь час, браслет нарешті піддався й упав на коліна.

— Ха. — Тихо видихнула вона, тильною стороною руки стираючи піт і все ще стискаючи клинок. Притиснувши його холодне, трубчасте, але щільне лезо до свого пульсуючого від спеки й напруги чола, Анаша заховала клинок в інвентар.

Розриваючи пальцями ямку в запиленій землі, вона збиралася закопати розрізаний і мертвий браслет. Їй дуже пощастило, що сигналізація не спрацювала, як минулого разу, коли на браслет капнув сік хурми. Мабуть, вона реагує на рідину. Або це просто ігровий баг.

Вона усміхнулася.

Хтось поклав руку їй на плече.

Анаша різко обернулася. Її червоне від спеки обличчя зблідло.

— Ходімо з нами. — Над нею нависла тінь охоронців.

— Я... не можу. — Анаша спробувала заперечити, але натрапила на порожній погляд, у якому не читалося жодних емоцій.

«Увага, гравець, неігровий персонаж може завдати шкоди вашому здоров’ю. Усуньте загрозу.»

«Завжди приємно читати такі повідомлення від системи,» саркастично подумала Анаша.

Однак дещо її все ж таки тішило — система нарешті почала давати зрозумілі інструкції.

— Гаразд. — Анаша простягла руки, щоб її підняли з підлоги з належною величністю. Але замість цього її просто смикнули за лікті вгору.

— Ай! — вигукнула вона. — Навіщо так грубо, хлопці?

Її вивели з кімнати стражденних і протиснулися у вузький коридор із низькою стелею, де доросла жінка ледве поміщалася, а двом охоронцям доводилося згинатися. Це був момент.

Анаша викликала з інвентаря простий наріжний камінь. Це був незручний, але звичний інструмент. Вона просто вдарила одного з охоронців у живіт, а потім викликала один із клинків Апепа і наклала паралізуючий ефект, встромивши лезо в іншого.

Їй стало значно легше виживати в системі, маючи більш холоднокровний ранг і деякі бойові навички.

Анаша, навіть не торкаючись руками, лише думкою, повернула свою зброю в інвентар, залишивши охоронців напівживими. Принаймні, вона сподівалася, що їхні рани не були смертельними. Її метою було захистити себе, а не залишати за собою ріки крові.