VI Військова база Діви. 26

Військова форма була жорсткою, грубою, щільною, натираючою і безумовно душною.

Анаша подивилася на себе у маленьке запітніле дзеркальце у спільній душовій.

Вона була не одна. Близько дюжини чоловіків, які розвісили свою нижню білизну на гачках і трубах, натиралися парфумованим милом із запахом збитих вершків, цукру, шоколаду, зацукрованого імбиру і бергамоту...

Її шлунок болісно стиснувся. На зубах з'явилася фантомна солодкість.

Вона зігнула коліна, щоб поправити штани, які так і норовили залізти в складки потіючої шкіри.

У цей момент Анаша жадала тільки їжі і одягу простої городянки. Але вголос вимовила:

– Звідки тут вода?

Серед тиші, в якій був чути тільки плюскіт води, її питання зависло в повітрі як дамоклів меч.

Анаша тихо вийшла, залишивши чоловіків розгубленими.

– Проходьте сюди! Новенькі, проходьте сюди! Зареєструйтесь! Зареєструйтесь!

Вона хмурилася через яскраве сліпуче сонце і невдоволення своєю одежою.

Успішна втеча з зони Стародавнього Єгипту ще не обіцяла відсутність шестидесятиградусного сонця.

Анаша відкрила панель системи.

[Рівень]: 5.

[Клас]: Ельхадіка Ель-Хоу-ху.

[Бали здоров'я]: 97/100.

[Втома]: 13.

[Характеристики гравця]:

Інтелект: 75.

Спритність: 71.

Витривалість: 72.

Сила: 65.

Сенсорика: 85.

Чарівність: 13.

Бали для розподілу: 120.

[Навички]:

Пасивні навички: «Гнучкий інтелект», «Звабливий шовк».

Активні навички: «Витривале тіло», «Східна Грація»

[Доступно]: вугільно-чорна подарункова коробка, відкрито навик «Пісня ножа».

Можна змінити? Хм...

Вона відзначила різке підвищення свого рівня і наявність більш, ніж 100 балів у доступі на розподіл. Двадцять бонусних. Приємно.

[Рівень]: 5.

[Клас]: Бурж-а-ля-а-драгу (можна змінити).

[Бали здоров'я]: 97/100.

[Втома]: 13.

[Характеристики гравця]:

Інтелект: 75.

Спритність: 71.

Витривалість: 72.

Сила: 65.

Сенсорика: 85.

Чарівність: 13.

Бали для розподілу: 120.

[Навички]:

Пасивні навички: «Гнучкий інтелект», «Звабливий шовк».

Активні навички: «Витривале тіло», «Східна Грація»

[Доступно]: вугільно-чорна подарункова коробка, відкрито навик «Пісня ножа».

Клас «Бурж-а-ля-а-драгу»...

Звучить загадково, як і сама арабська мова. До того, як летіти до бабусі, Анаша навіть не удосужилася полистати словник або знайти на форумі короткі списки життєво необхідних слів.

До речі, згадавши про форум «Джинн», на її язиці слина згорнулася в гіркий комочок. Чи не цей чудовий інформаційний ресурс направив її у цей світ, та ще й одразу в штрафну зону? Може, слід було менше пити й листати його?

Однак згадавши про алкогольну ейфорію, яка туманила її голову, Анаша прийшла до зворотного висновку. Алкоголь – не ворог, а кисло-солодке бадьорливе охолоджене вино – зараз би стало в нагоді.

Сумно видихнувши, вона підійшла до реєстраційного намету та глашатая, який кричав.

– Здрастуйте, – чарівно посміхався він. – А ви у нас хто і звідки?

– Здрастуйте. Анаша Шах, гравець номер 734, з Персикового Саду.

– Так? – Розтягнувшись у широкій посмішці та роблячи якісь помітки на порожньому бланку, сказав він. – Зазвичай усі тікають звідси в Персиковий Сад, а ви, навпаки, до нас. Не звично.

Анаша постаралася стримати хмикання від його солодкуватої манери та штучної натягнутої, наче приклеєної, посмішки. Він об'ївся парфумованого мила?

– Ваш вік?

– Двадцять вісім.

– Угу… Дата народження?

– Сім… – Вона проковтнула дату, яка хотіла вирватися з її горла, а чоловік підняв на неї голову. – Перше вересня.

– А рік? – Високо піднявши брову, вирішив уточнити він.

– А я не знаю, який тут рік.

– З якої планети ви прибули?

– Земля.

– Який на Землі рік?

– 2025.

– Вам мінус один?

– Що? – Випучила очі Анаша.

– Рік вашого народження?

– А… Це… 1997.

– Колись тримали в руках зброю?

– Сьогодні.

Цей квест коли-небудь закінчиться?

– О… Так ви досвідчений боєць?

– Зовсім ні. – Але її вже ніхто не слухав. Чоловік дістав жовтий тонкий листок і шльопнув на ньому синю печатку.

– Група 1-4, ваше ліжко у житловому наметі номер 111, тренувальний полігон номер 2. – Він знову дивно посміхнувся. – Вітаємо вас на військовій базі «Діви».

Анаша взяла листочок у руки. Це виявився витягнутий прямокутний і досить тонкий стікер з клейкою лінією.

– Будьте обережні з ним. Не загубіть. – Раптом сказав неігровий персонаж з незмінною посмішкою.

Анаша підняла на нього очі.

– А якщо що? – Вона підняла брову.

Він просто розвів руками, продовжуючи дивно посміхатися.

– А чому ви сказали, що всі прагнуть втекти в Персиковий Сад? – А що, прийшов її час допитувати місцевих, на локації.

– Тому що в Персиковому Саду є місце радощам, солодощам і алкоголю. – Він жестом наказав їй наблизитися. І прошепотів. – Ми навіть у них мило замовляємо.

– І воду вони вам постачають? – Так само пошепки перепитала вона.

– Звідки ви знаєте? – З удаваним здивуванням, перепитав він, продовжуючи тягнути куточки рота вгору.