III Ельхадіка Ель-Хоу-ху. 16

Після мерзенного хихикання, система відступилася від своїх намірів і відпустила Анашу. У "залі суду", вона немов оживала, відкидала свою механічну маску і переставала прикидатися. Вона ставала людиною: підступною, хитрою, жадібною і небезпечною. Жах пробігав по тілу Анаші мурашками, забираючись холодними крижинками просто під шкіру, несучись потоками крові прямо в серце - і вона завмирала. Переставала чітко мислити, лякалася, плуталася, піддавалася маніпуляціям, і жалюгідно чинила опір, боролася і... здавалася, інколи падала. 

Анаша не була героїнею. Просто жінкою, яка хотіла нормально жити. Тільки у своєму щоденнику бажань, вона, мабуть, забула детально розписати, що мала на увазі під словом "нормально". 

Нормально - це, наприклад, кататися Європою за бабусин мільйон, намотуючи сир італійської піци, десь біля озера Комо або в рибальському містечку Портофіно десь на південний схід від Генуї, на пальчик. Нормально - це пити шампанське в готелі з видом на Ейфелеву вежу. Нормально - це навіть жити у своєму штаті, недалеко від Сан-Франциско, ходити щодня на роботу і потягувати гірке пиво через трубочку по п'ятницях. Це - нормально. 

Ситуація, в якій вона опинилася, явно виходила за рамки очікуванного "нормально", хоча і це трохи збуджувало. Тіло, що прагнуло адреналіну, завжди знайшло б місце, яке допомогло б на нього напоротися. І результат завжди вийде за кордони "нормального", бо хтось просто забув деталізувати свої бажання. 

Система її відпустила, ніби прибравши холодну залізну руку з горла. 

Вона повернулася в той самий момент, з якого її безжально висмикнули. Повертаючись із "зали суду", Анаша зробила тільки один висновок - локації небезпечнішої за місце, де тріскаються маски, годі й шукати. 

Анаша ніби була в глибинах в'язкої морської води, на самому дні, де пісок змішується з мулом і загиблими молюсками, загрузла до самих колін, без можливості зробити вдих, але хтось схопив її за волосся й витягнув, наче мокрого кота, який лише й може, що відфиркуватись, дратуючись, дякуючи рятівникові. Але, у неї виразно алергія на котів. І на чоловіків. На чоловіків особливо. Тому в неї є кішка. І ймовірно, пора замислюватися про пошуки жінки. 

Поки Анаша приходила до тями, лучник не чекав. Його витончена фігура, танцюючи, швидко переміщалася по обертових шахових квадратах. 

Чорт! Чорт! 

Увага гравець, рівень гри підвищено. Рівень складності гри підвищено. Нагадую, гравець перебуває у штрафній зоні. 

"Ця підступна гра підвищила свій рівень, але не підвищила мій рівень?!"

Рівень експресивного забарвлення затьмарив розум Анаші і вона пропустила стрілу. Гнів - це кипляча вода, за якою неможливо розгледіти складову дна. Вона піддалася цій емоції так невчасно. І арбалетна стріла, беззвучно випущена лучником, встромилася в її плече, викликаючи напад пронизливого болю. 

Кров ринула на сірий одяг, а щоки намокли. Вона плакала. І кричала. Але не чула себе. І не завмирала. Як поранена травоїдна тварина кинулася, світ за очі, не обираючи шляху. 

- 1 здоров'я. 

- 1 здоров'я. 

- 1 здоров'я. 

- 1 здоров'я. 

- 1 здоров'я...

- Навичка... Навичка... - Її пересохлі губи, які одразу ж побіліли й потріскалися, шепотіли якусь незрозумілу мантру. 

Анаша й сама не могла розібрати, що говорить її підсвідомість, поки свідомість боролася з болем за життя. 

Ніхто не помирав від рани в плече, звісно, якщо не стікав кров'ю насухо. 

Вона мала надії, що все-таки, переживе цю ніч. 

Коли перший напад паніки минув, вона нарешті розібрала, що шепотіла своїми губами.

- Навичка! - Вона закрила обличчя руками, крикнула голосніше, ніж слід було. 

Сховавшись за дюною, вона хотіла трохи видихнути, але не встигла, привернула увагу ворога з арбалетом і знову була змушена пуститися навтьоки. 

Але нарешті до неї повернулася втрачена думка. У "залі суду" вона пообіцяла більше не використовувати "чит-коди", що їх давала їй інтуїція, досвід минулого та непогана адаптованість до ситуацій. Також, не порушувати правила, яких їй не дали. 

Її інтелект виявився сильнішим, ніж "інтелект" системи. Але що більше еволюціонувала Анаша, то більш насиченою ставала гра, нібито... 

Вона боялася допустити цю думку, тому відсікла її до того, як вона повністю сформувалася. 

Вона подумає про це завтра. Якщо доживе. 

[Рівень]: не нараховується. 

[Клас]: тимчасовий клас "Мутадейена". 

[Бали здоров'я]: 75/100. 

[Втома]: 59.

[Характеристики гравця]: 

Інтелект: 5. 

Спритність: 1.

Витривалість: 2. 

Сила. 

Сенсорика: 2. 

Чарівність: 3.

Бали для розподілу: 16. 

[Навички]: 

Пасивні навички: "Гнучкий інтелект", "Звабливий шовк". 

Активна навичка: "Витривале тіло".

Вона вибрала: 

- Активна навичка "Витривале тіло"! 

Навичка "витривале тіло" активована. Споживання мани здоров'я - 4 на хвилину. 

Сухо сповістила система. 

Так, якщо рана на плечі забрала в неї цілу "дюну" балів, залишивши лише 75... А ця навичка використовує 4 на хвилину... Тоді вона зможе протриматися... 

Її тіло раптом значно зміцніло, вона перестала відчувати печіння і отруйний біль, що поширювався з плеча. Її ноги перестали бути такими млявими, як батоги, які вона волочила тільки силою волі. І під ребром перестало пекти. 

Добре!

Їй стало легше. 

Але скільки ж вона може протриматися...? 

З математикою Анаша ніколи не дружила. Їй було легше скласти опис стільця на три сторінки тексту, ніж порахувати, скільки буде сімдесят вісім у квадраті, чи чого там вчать, починаючи з середньої школи?