Розділ 47.5

Лейла пильно дивилася на мене.

— Прошу. — Спробував зробити невинне обличчя. На Лейлу було марно кричати. Найкращим способом було показати, що я не несу загрози, і спокійно переконати її допомогти мені.

Вона усміхнулася.

— Не думала, що почую це від тебе.

Принижуватись було не в моїх правилах, але Хейлі була на першому місці.

— Тепер мені не потрібно відповідати статусу жахливого демона. Так що?

Вартова шумно видихнула. Це означало мою перемогу.

— Я дозволю тобі лише заглянути у щілину її палати.

— Згоден. — Кивнув їй.

Лейла підійшла і допомогла підвестися. Одну руку перекинула собі на плечі і притримала мене за спину. У лікарняному одязі я мав сміхотворний вигляд. Кожен крок давався мені тяжко. Я буквально впав на вартову. Настільки безпорадним ще ніколи не відчував себе. Так ми дійшли до потрібної палати. На щастя, вона була навпроти.

— Я залишу тебе біля стіни. Постоїш кілька секунд? — запитала вона.

Кивок.

Вона мене відпустила. Я припав до стіни, переводячи подих. Мене штормило від хвилювання. Здавалось, що навіть руки тремтіли. Зі мної досі був страх, що всі мої надії зруйнуються, що її там немає, що вона зараз у комі або це лише сон. Звичайно, безглуздо було так думати, але тривога не хотіла затихати.

Лейла прочинила двері палати, зазирнула в отвір і підвела мене до нього.

Я завмер. Навіть дихати перестав.

Серце стислося, а потім зробило щасливо забилось.

Хейлі сиділа боком до мене. Вона розмовляла з лікарем. На ній був лікарняний халат. Її руки і талія стали зовсім тонкими. Лінії підборіддя загострились. Вона схудла не так сильно, як я, але різниця була дуже помітною. Шкіра до сих пір була блідою, але смертельний відтінок вже зник. Золотисте волосся дівчина недбало зібрала в хвіст. Обличчя мого Ангелятка не було ні радісним, ні засмученим. Швидше за все, стомленим.

«Вона жива. Жива!» — Кожна клітина тріумфувала від цього усвідомлення, але навіть зараз мені не вірилось у це до кінця. Я хотів торкнутися її, обійняти, поцілувати. Відчути тепло її тіла. Переконатись, що це не галюцинації і не сон.

Та я не міг.

Лейла не дозволила б мені навіть ступити за поріг.

Вартова, наче почувши мої думки, зачинила двері. Переді мною ніби закрився шлях до минулого життя. Я ще якийсь час продовжував стояти, як статуя, а потім шумно видихнув.

— Ти її побачив. На цьому все.

— Їй розповіли про смерть Хенка?

Я сподівався, що їй не довелося переживати його втрату знов.

— Ангел впливу переконав її, що він зіткнувся з вуличним крадієм. Невдала спроба пограбування, під час якої чоловік помер. Ми подбали про те, щоб вона думала, що вже пережила його смерть. Це все, чим ми могли їй допомогти.

Ми повернулися назад у палату. Я попросив Лейлу знайти ручку, аркуш паперу та передати одне послання.

«Я б ізолював тебе від дітей, але маю визнати, що мені пощастило, коли саме тобі наказали зі мною возитися. Хоч ти жодного разу правильно не одягла на мене підгузник і готувала огидні суміші, мушу сказати…

Дякую тобі, стерво.

P.S. Не дай Нижньому світу загнити.

Твій улюблений засранець Е.»

— Кому передати? — запитала Лейла, забираючи згорнутий листок.

— Правительці Пекла.

Вона запхала його в кишеню штанів і повідомила:

— За кілька хвилин з'явиться ангел впливу. Ти готовий?

Я задумався.

«Все не так погано. Стартовий капітал у мене є, дах над головою знайду, а ми з Хейлі ще кілька місяців ходитимемо в одну школу. Не помітити її там міг лише сліпий ідіот».

Я самовпевнено усміхнувся.

— Зустрічай мене, людське життя!

_____________
Ви думали, що це все? Ні. Вас ще чекає епілог ❤️

Нагадую, щоб не втрачати мене, підписуйтесь на  сторінку автора ✨