Розділ 47.1

Стук. Стук. Стук.

Цей звук заповнив весь простір. Здавалося, він лунав вічність, але його часом перебивали людські приглушені кроки і голоси. Я хотів припинити цей звук, але повіки були надто важкими, щоб навіть глянути в ту сторону.

Стук. Стук. Стук.

Поруч почулось шарудіння сторінки.

Стук. Стук. Стук.

Більше я не міг терпіти і з великим зусиллям волі розплющив очі. Ранкове світло відразу засліпило мене. Я примружився і дав очам звикнути до освітлення. Запах медичних препаратів вдарив у ніс.

Стук. Стук. Стук.

Повернув голову на цей ідіотський звук. На стіні висів годинник і відраховував секунди. Я не впізнавав ні його, ні місце, в якому опинився.

Стук. Стук. Стук.

Спохмурнів, намагаючись зрозуміти, де я і що тут роблю. Голова відмовлялася працювати. Білі стіни та запах ліків вказували на те, що це лікарня.

«Це абсурд. Демони не потрапляють до лікарні».

У тілі відчувалася страшна слабкість. Навіть повороти голови здавались нестерпною мукою, а вона сама розривалася від болю. Мене наче через м'ясорубку пропустили.

Збоку знову почувся якийсь шурхіт. Я повільно повернув голову.

— Як самопочуття? — спитала жінка з попелястим волоссям, заплетеним в кілька кіс, і з суворим обличчям. Вона закрила книгу і поклала її на колінах.

Лейла.

Заплющив очі і спробував пригадати, що сталося.

Напад на занепалих, переслідування Габріеля та…

Моє серце злякано завмерло. Груди стиснуло від болю. Я сів, забувши про слабкість в організмі, і поглянув на Лейлу.

— Що з нею?! — Мій голос звучав надламано і хрипко.

«Хейлі, Хейлі, Хейлі», — це все, що мало значення. Весь світ звівся лише до її імені.

— Вона у сусідній палаті.

Полегшення, надія та радість окрилили мене. Спробував схопитися з ліжка і побігти до неї, але перед очима все попливло, а тіло відмовилося вставати. Я знову впав на ліжко і часто дихав. Втома була така, наче я марафон пробіг.

Вирішив для початку прислухатися до нашого з Хейлі зв'язку, але нічого не відчув.

Взагалі пусто.

Не було ні порожнечі, ні відчуття власної сили. Спробував загострити слух, щоб прислухатися до звуків за межею цієї кімнати, але й тут нічого не вийшло. А зір став не таким ясним.

Згадав, як віддав усю божественну силу, аби врятувати Хейлі. Всю до останньої краплі. Навіть життєвою енергією довелося пожертвувати. Дивно, що взагалі живий лишився.

— Я людина? — спитав, дивлячись вартовій в очі. Її обличчя нічого не виражало. Вона просто стежила за мною.

— Так.

— Але я живий. — Це було не питання, а констатація факту.

— Ти був на межі смерті, коли передав Хейлі практично всі життєві сили. У тебе залишилася лише їх жалюгідна частина. Ти б помер. Але Адам зумів якимось дивом занурити тебе в глибокий сон і підтримувати в тобі життя. Ти став людиною, тому з цим у нього не було проблем. Потім тебе перемістили сюди. 

— Що з Хейлі? Якщо вона у лікарні, то з нею не все гаразд.

Це зараз хвилювало мене найбільше.

Лейла нахилилася вперед і вперла лікті в коліна.

— Вона, як і ти, була непритомна довгий час.

Тривога знову почала пронизувати моє серце.

— Скільки?

— Майже місяць, але кілька днів тому вона прийшла до тями.

Вартова товаришувала з нею, але не виглядала особливо радісною. Відчувалося, що це ще не все.

— З нею щось не так?

Лейла кивнула головою.

— Хейлі забула останні півроку життя. Її останнім спогадом був день, коли вона збиралася вперше в Деріленд.

Поїздка до Деріленду. Саме того дня ми вперше зустрілися. Вона не пам'ятала нічого з моменту нашої зустрічі.

Я проковтнув і на мить прикрив очі. У голові наростав гомін.

— А що із самопочуттям?

— Її організм у перші дні був таким самим слабким, як і твій зараз. Але він уже трохи зміцнів. Вона теж стала звичайною людиною. Ти воскресив її та поділився з нею життєвою енергією. Крім цього, ви ще перетворилися на звичайних людей. Важко сказати, як це позначиться на вас. Можливо, вам ще довго доведеться відновлюватись. А, можливо, ви вже завтра міцно стоятимете на ногах. Якщо чесно, то вигляд у вас двох жахливий. 

— Ти про що? — нахмурився я. Кожне слово давалось мені з величезним зусиллям. 
 

______________________
Залишився лише 47 розділ та епілог. Буду вдячна за ваші сердечка під книгою ❤️ Для автора та розвитку книги це дуже важливо ✨