Розділ 46.2

Кендра з'явилася за кілька хвилин разом з Адамом. Його одяг був подряпаний і брудний, а місцями підгорілий. На обличчі занепалого виднілася засохла кров.

— Я вичепила його прямо з поля боя, — заявила демониця. — Він не відповів на дзвінок, тому мені довелося вдаватися по допомогу архів. Я запевнила їх, що це невідкладна справа і всі пояснення будуть потім. Вони викликали його, але мені довелося заприсягнутися їм, що через годину я повернуся до них і поясню все. Будь готовим до цього.

— Начхати, — відповів я і зосередив увагу на Адамі. На його обличчі завмер жах, перемішаний з болем. Потім вартовий упав навколішки і відчайдушно вдарив кулаком підлогу.

Я не хотів бачити таку реакцію, оскільки й сам тримався з останніх сил.

— Ти маєш зцілити її.

Адам опустив руки і заперечливо похитав головою. Його погляд зупинився на Хейлі.

— Ми не зцілюємо мертвих божественних істот.

— Перед тим, як... як це сталося, Хейлі віддала мені всю божественну силу. Вона стала звичайною людиною, якою була до того, як розкрила свою ангельську сутність.

Вартовий знову замотав головою.

— Вона однаково мертва. Нічого не вийде. Я не можу воскресити її.

— Тобі не треба її воскресати. Ти маєш лише зцілити її тіло.

— Це неможливо.

— А ти спробував? — скипів я. Мене дратувало, що він навіть не намагався нічого вдіяти.

Адам глянув на мене, як на божевільного. Він мав жалюгідний вигляд. Я підлетів до нього, підняв із підлоги і притиснув до стіни.

— Вона вважала тебе чортовим близьким другом, а ти навіть пальцем не ворухнеш, щоб врятувати її?! Зроби хоч щось! Я готовий піти на все заради неї, а ти?!

Ще сильніше втиснув його в стінку.

— Якщо тобі хоч трохи не начхати на неї, тоді підбери свої чортові шмарклі і спробуй зцілити її!

Ангел зціпив зуби. Я дозволив Адаму відштовхнути себе. Він пильно дивився на мене, а потім підійшов до Хейлі.

— Куди її поранили?

Я задер футболку.

— Сюди й у спину.

Він розірвав бинт, прибрав усе, що закривало рану на боці живота, і підніс до неї руки. Від них почало надходити сяйво. Адам заплющив очі і зосередився. Його обличчя було напруженим. Через біле сяйво рану не було видно.

Я сів з іншого боку від Хейлі та взяв її за руку.

— Не виходить, — повідомив Адам, розплющивши очі. — Мертві клітини вимагають набагато більше енергії. Мені не вистачає сили.

Я стиснув щелепу.

Якщо мені підвладний вітер, то за логікою я також міг зцілювати людей. Тільки Хейлі цим практично не займалася. Хоча це не мало значення. Будь-хто, хто мав ангельську силу, теоретично міг зцілювати людей. А ось наскільки добре йому це вдавалось, залежало від його навичок.

— Спробуй ще раз, — наказав йому. — Я тобі допомагатиму.

Вартовий глянув на мої крила і все зрозумів.

— У тебе її ангельська сила?

У відповідь кивок. Він не просив пояснень, а знову почав зцілювати Хейлі. Я приставив долоні до рук Адама.

Мені не доводилося ніколи нікого зцілювати. Цей процес відрізнятиметься від звичайної передачі сили. Я зосередився, зазирнув усередину свого джерела енергії, витягнув звідти всю божественну силу і направив до Хейлі. Не просто вливав її в тіло, а направляв кожну піщинку сили в пошкодженні клітини, стимулював їх швидке відновлення і сам створював фрагменти, яких не вистачало. Для новачка таке провернути з першого разу практично нереально.

Без допомоги Адама нічого б не вийшло. Він направляв мене. Його сила зцілювала і створювала клітину за клітиною, а я паралельно повторював все за ним, тим самим посилюючи ефект. Кожен мій м'яз був напружений. Тіло тремтіло, ледве витримуючи таку концентрацію енергії. Це була ювелірна робота.

Я молився, щоб у мене все вийшло. Благав Творця допомогти врятувати її. Обіцяв йому, що завгодно. Клянувся, що буду вірно служити йому, тільки б він допоміг.

Але той мовчав.

Не можна було сподіватись ні на кого, крім себе.

______________________
Ми підходимо до фіналу. Залишилось лише декілька розділів. Якщо вам сподобалась книга, ставте сердечко та залишайте відгуки ❤️