Розділ 42.6

— Я тут подумала, — мені на думку спала одна ідея. — Коли ми поєднуємо сили, це посилює всі процеси: регенерацію, силу, швидкість. Можливо, це спрацює і для відновлення сил?

Він без зайвих слів став віддавати мені демонічну силу, а я йому — ангельську. Об’єднана енергія циркулювала по наших тілах. По крові знову поширився жар. Ейден обережно притиснув мою голову до грудей і занурив обличчя в моє волосся.

— Я ледве не посивів, коли побачив, як ця експериментальна потвора Габріеля жбурнула у тебе потік вогню, — ледь чутно зізнався він і поцілував мене у скроню. — Тобі вдалося добряче мене налякати, Ангелятко.

Демон притулився до мого чола.

Його емоція, які я відчувала як свої власні, говорили самі за себе. Тривога, страх втрати, полегшення. Він був для мене відкритою книгою.

Накрила його руку свою. Ейден переплів наші пальці. Обмін силами продовжувався. Мені ставало краще. Тіло було розслабленим. Це був лише невеликий перепочинок перед новою битвою. Усі думки захопили роздуми про майбутнє.

«Що далі? Як краще вчинити? Чим я можу допомогти? Чи є у Габріеля ще козирі?»

— Знаєш, про що я подумав, коли тебе поранили? — раптом запитав демон, вириваючи мене з потоку думок. — Якщо ти помреш, мені хоча б не доведеться зустрітися з наслідками твоєї смерті.

— А ти у нас оптиміст. — Трохи відсторонилась від нього, щоб зустрітися з ним поглядом. Потім підняла руку і погладила його щоку.

— Пробач, — прошепотіла йому. — Я не хочу ризикувати твоїм життям, але й не можу стояти осторонь, поки Габріель на волі і намагається захопити владу. Розумієш? Я…

Заплющила очі, закрила руками обличчя, похитала головою і знову подивилася на Ейдена.

— Я заплуталася, — зізналася йому, обхоплюючи медальйон. Коли тримала його в руці, то здавалось, що мати з Хенком досі поряд зі мною і підтримують мене. 

Демон довго дивився на мене. Без осуду чи агресії. Швидше за все, думав, що мені відповісти.

— Для мене вигідно, щоб ти була в безпеці. Але ти сама вирішуєш, що тобі робити. Поки ти сама не зрозумієш, що помста не полегшить твій біль, ти будеш жадати її. Ти сама повинна робити помилки і вчитися на них. Я пообіцяв бути чесним із тобою. Я теж хочу дістатися до Габріеля і відплатити йому за те, що він наважився шантажувати тебе Хенком. Не в моїх правилах відступати. Бачу, що й не у твоїх. Я теж ризикуватиму нашими життям, коли увірвусь у бій, тільки різниця в тому, що в мене більше шансів вижити. Це факт. У мене більше досвіду.

Я відвела очі. Він мав рацію, але мені так не хотілося визнавати свою слабкість. Це било по гордості і почуттю власної гідності. Я хотіла зробити свій внесок у перемогу.

Ейден узяв мене за підборіддя і змусив знову подивитися на нього.

— З іншого боку, тобі вдалося вбити та знешкодити чималу кількість демонів. Якщо б я не послабив тебе, ти б встигла ухилитись від вогню. Ти можеш боротися, але іноді відволікаєшся. Як у бійця, у тебе є потенціал. Ти навіть втерла носа декільком вартовим, яким навряд чи вдалося перемогти хоча б одного занепалого. Несправедливо примушуватиме тебе триматися осторонь, тому пропоную забути на час, хто ми і чим ризикуємо. Це наше спільне рішення та спільний ризик.

Він взяв мене за руки.

Кути моїх губ піднялися вгору.

— Разом повернемося туди і боротимемося пліч-о-пліч?

— Але в міру можливості кожного з нас, — наголосив він. — Без фанатичного геройства. Спершу ми оцінимо обстановку та придумаємо план. Будемо битися пліч о пліч. Прикривати один одного і нищити ворогів.

Я кивнула.

— Разом.

— Разом, — відповів демон, міцніше стиснувши мою руку.