Розділ 42.4

Я автоматично виконала його наказ: прижала крила та опустилася на кілька метрів униз. Кінчики волосся зачепило полум'я. Відчула жар згустку вогню, що пролетів над головою. Потім полетів ще один, але тепер уже в протилежний бік і потрапив прямо в обличчя істоті з темно-сірою шкірою.

«Не відволікайся», — порадив мені Ейден. — «Будь у русі. Загроза може чекати з усіх боків».

Він підлетів до гібрида ангела і демона, щоб добити його, але той зміг швидко переміститися в інше місце, навіть з обпаленим обличчям. Він відлетів від Ейдена та приклав руку до голови. З'явилося сіре сяйво, схоже на те, що виникло, коли я ввібрала демонічну силу Форда і зцілювала свого вансу.

Ми з Ейденом, не змовляючись, полетіли до нього. Поки в нього не відновився зір, треба було скористатися моментом. Занепалий, мабуть, теж це розумів, тому хаотично переміщався у різні місця. У нього виходило це робити на більші дистанції, ніж у нас. Ми летіли за ним в один бік, потім він переміщався до іншого.

«Мені такі наздоганяння не до душі», — прокоментував Ейден. — «Нам потрібно більше швидкості. Не позичиш мені частину своєї сили?»

«Забирай».

Тіло ослабло, але не критично. Я продовжила літати за гібридом, але тепер не для того, щоб наздогнати його, а щоб не стояти на місці. Демон же вичікував момент, коли занепалий знову переміститься. Ейден став набагато швидше за нього. У новому місці вони матеріалізувалися одночасно. Він проткнув противника мечем, але занепалий відкинув демона потоком вітру.

Поки він переключив увагу на мого вансу, я перемістилася йому за спину і завдала удар в центр спини, звідки росли крила. Той, як камінь, полетів униз, але під час падіння встиг шпурнути в мене потік вогню. Через слабкість у тілі я не встигла ухилитися: занадто швидко рухалося полум'я. Єдине, що змогла зробити, — закритися крилом.

Це було жахливе рішення, оскільки ця частина тіла була однією з найчутливіших.

Біль був нестерпним.

З мене вирвався неприродний крик. Я не бачила і не чула нічого, окрім жахливого болю. Здається, моє тіло падало вниз, де на мене чекав демонічний вогонь.

Гарячий біль. Багато болю. Усі мої нервові закінчення були ніби зіткані з нього.

У якийсь момент падіння припинилося, але я була не в змозі здорово мислити і оцінювати ситуацію. Кричала, звивалася в неймовірній агонії і думала лише про те, коли це пекло закінчиться.

«Тихіше, Ангелятко». — у голові зазвучав голос Ейдена. Я відчувала його дикий страх. — «Я допоможу тобі зцілитись, тільки для цього потрібно буде забрати в тебе ще трохи сили».

Ніяк не могла відповісти йому. Мене поклали на землю. Крик став ще гучнішим, оскільки поранені крила торкнулися землі. Стиснула щелепу. Руки вчепилися в траву. Розум волав про те, що треба щось зробити, щоб зменшити біль, але тіло продовжувало трясти.

Вогняну хвилю болю пригасив холодний вітерець, потім з'явився жар і поширився по тілу. Від різкого припливу енергії я вигнула спину, набрала повні легені повітря і розплющила очі.

Зосереджене обличчя Ейдена загородило весь світ. Помітивши, що я дивлюся на нього, він видавив із себе подобу усмішки.

— Якщо ти думала так відкосити від бою, то марно. Поранення крил не смертельне, але найболючіше.

Демон намагався говорити безтурботно, але у його погляді відбивалася тривога. Чорні долоні завмерли над лівим крилом. З них виходило світло-сіре свічення. Воно покривало жалюгідний огризок і кілька обвуглених кісток, що залишилися від крила.

Запах горілої плоті та пір'я в'ївся мені в ніздрі. Мене почало нудити. Я міцно заплющила очі.

— Це ти від їхнього вигляду чи від болю так скривилась? — поцікавився Ейден. — Якщо від виду, то як професіонал своєї справи запевняю, що зроблю все у найкращому вигляді.