Розділ 42.3

— Четверта, третя група, вступайте в бій зі зрадниками по краям периметра. Друга група, виходьте назовні, розходьтесь по території всередині периметра. Перша група, продовжуйте досліджувати печери, — Каміль говорив чітко та впевнено.

— А ось і почалася найвеселіша частина програми, — прокоментував Ейден.

Я подивилась у небо. За високими деревами важко було щось розгледіти, тож довелось злетіти вгору. Противник уже знав, де ми знаходимося. Не було сенсу ховатися.

Переді мною відкрилася не дуже гарна картина. На мить завмерла, не знаючи, куди летіти і з ким боротися спершу. Навколо лісу палало полум'я. Демони розмістилися по всій площі і рухалися в центр, підпалюючи все навколо.

В окремих точках вартові вступали з ними в бій, але їхнє місце займали інші демони.

— Такого фаєр-шоу я давно не бачив. — Ейден підлетів до мене.

— Навіщо вони спалюють ліс?

— Вони не дають нам можливості ховатися серед дерев та виманюють тих, хто в печерах. Частина наших під землею на відстані понад п'ятнадцять метрів, як мінімум. Переміщуватись на таку відстань і в таких умовах ризиковано. Максимальна дистанція при переміщенні у кожного своя. Є ті, кому навіть кілька метрів здолати складно, але не думаю, що їх додумалися відправити до печер. А тут ще ростуть високі дерева. Якщо їх підпалити демонічним вогнем, то вартовим буде важче переміститися нагору. Це ще плюс близько п’яти метрів, які їм доведеться здолати. Для когось це може стати проблемою. Вони не помруть, але отримають серйозні опіки, а це зробить їх уразливими.

— Треба їх зупинити.

Я збиралася летіти вперед, та Ейден схопив мене за руку.

— Що? — з нетерпінням обернулася до нього. Нині не було часу для розмов. Треба було зупинити занепалих.

— Поклянися мені, що не влізатимеш у бої, які не зможеш виграти.

Обличчя демона було надзвичайно похмурим. У його емоціях вловлювалося занепокоєння, а в очах читались крихти страху. 

— Я не можу такого пообіцяти. Не в моїх силах передбачати майбутнє.

— Тут не тільки прості демони, — поспішно передали по навушнику. — Є істоти із темно-сірим відтінком шкіри. Вони сильніші, швидше за звичайні, можуть керувати вогнем і вітром! Це Мільярл, четверта група.

Я кинула ще один нетерплячий погляд у бік занепалих.

— Ти зрозуміла, що я мав на увазі. Хейлі… — Демон знову повернув мене до себе і стиснув щелепу. — Я… я прошу тебе бути обережною. Будь ласка.

Благання в його очах змусили мене на секунду забути про бій. Я притулилася до нього, залишила на його губах ніжний поцілунок, який відображав усі мої почуття, і відповіла:

— Обіцяю намагатись не померти, але це битва, тому всяке може статися. Це вже не просто бажання помсти. Якщо ми дозволимо таким, як Габріель, здобути владу над божественними істотами та людьми, тоді загине багато невинних. Це вже не просто дрібні розбірки. На рахунку майбутнє світу.

Стиснула долоню демона.

— Ти теж постарайся не вмерти.

Він усміхнувся.

— Не надійся.

Кивнула йому, а потім рушила до стіни вогню. Ейден попрямував за мною. Що ближче я підлітала до супротивників, то краще могла розглянути їх.

У лавах демонів, які підпалювали ліс, були божественні істоти з незвичайною зовнішністю. Руки у них були повністю чорними до кінця зап'ясть, а далі шкіру до ліктів покривали темні хвилясті смужки, як у демонів. Але решта тіла мала сірий відтінок. Це було невластиво нікому з божественних істот..

Подібних створінь у моєму полі зору було троє. Поки занепалі демони метали кулі вогню в дерева, ангели, які зрадили Небесний закон, билися з нашими вартовими.

Я жбурнула клинок у занепалого, який був найближчим до мене. Його відволікла битва між двома божественними істотами неподалік, тому він не помітив мого наближення. Клинок потрапив прямо в живіт. Я вклала в цей удар ангельську силу і потік вітру, тому лезо змогло пробити бронижелет, який був чисто чорним і без жодних поміток. Демон витяг зброю і зашипів. У цей час я метнулася до нього і розітнула його шию мечем. Довелось докласти максимум зусиль, щоб не промахнутись. З таким пораненням той більше не міг триматися в повітрі і полетів униз, де вже палало демонічне полум'я. Його крики різали слух.

Ейден теж розправився зі своїм противником. Він підморгнув мені і перейшов до іншого ворога.

Нам із вартовими вдалося затримати наступ демонів і не дати їм далі підпалювати ліс. Почалася справжня різанина. У небі творився хаос. Ми тримали позиції і не дозволяли демонам прорватися далі, тому нам доводилося боротися над палаючими деревами. Кожне падіння могло стати смертельною помилкою.

— Деякі з них мають незвичайні мечі. Від них йде дуже темна енергетика! — повідомили через навушник.

Найімовірніше, це був той меч, яким убили Міку.

«Хейлі, пригнись!» — майже оглушив мене Ейден.