Розділ 41.4

Нас поділили на загони по сотні вартових, у кожному призначили головного. У нас ним став лисий хлопчина — Каміль. Він дуже смішно виглядав у ролі командира. Юне обличчя ніяк не поєднувалося зі стиснутими губами і похмурими, жорсткими, настороженими сірими очима.

Нам виділили три доби на підготовку. За цей час підрозділи мали навчитися взаємодіяти в команді і кожен мусив знати своє місце, завдання, план дій. Більше ніхто не міг переміститися у світ людей без дозволу архів. Гамірль зібрав усіх командирів і окремо розмовляв із ними. Найімовірніше, переказував деталі нападу.

Підготовка до битви відбувалася у Небесному залі. Здавалось, вона не мала кінця. Нас групами автоматично переміщали у потрібні його частини так, що нам здавалося, ніби тут тільки ми й нескінченна зала. Таким чином, з іншими загонами ми не перетиналися.

Після повернення Каміль показав нам карту місцевості та пояснив хто, де має бути. Він поділив нас ще на чотири групи. Перша — переміщається під землю і входить у бій. Друга — переміщається під землю і відразу повертається назад, щоб доповісти обстановку. Третя — залишається зверху, але при необхідності вирушає на допомогу першій та другій групі. Четверта — за будь-яких обставин залишається нагорі і звідки стежить за обстановкою.

Каміль сказав, що інші загони поділяться на такі ж групи, а частина оточить периметр і стежитиме за тим, щоб ніхто із занепалих не вийшов за його межі. Мене відправили до третьої групи. Підготовка нашого підрозділу розпочалася із зв'язку.

— Без зв'язку неможливо якісно керувати операцією. Тому кожен з вас матиме навушник.

Ми стояли у дві шеренги з чотирьох боків від Каміля, утворюючи квадрат. Наш командир підняв навушник і покрутив його в різні боки, щоб нам усім було видно.

— Вартові використовують їх у спільних завданнях у світі людей. Думаю, частина вас із ними вже працювала.

Половина вартових кивнула.

— Принцип роботи, як у рації. Ви можете говорити або слухати. Радіус дії — кілька кілометрів.

Нам видали чорні бронежилети. Вони були створені для божественних істот і передбачали спеціальні отвори ззаду для крил. З ними у нас був шанс вижити, якщо занепалі почнуть стріляти кулями з цаніту. Нас попередили, що вони не завжди можуть витримати удар меча, нанесеного зблизька з усією божественною силою. Ще на них був намальований зеленим кольором спереду та ззаду щит. Цей знак відокремлював нас від занепалих.

З ними, чорним одягом, мечами, клинками в ангельському вигляді ми нагадували суміш сучасних солдатів, фентезі істот і людей із середньовіччя.

Далі нам показували знаки жестів. Про командну роботу Лейла мені розповідала небагато, але розпізнавати сигнали навчила, за що я тепер їй була дуже вдячна. Далі ми моделювали появу в лісі і хто, яку позицію має зайняти. Коли наша підготовка почала добігати кінця, до нас перемістився Гамірль із ящиком у руках.

— У нас не було багато часу на виготовлення зброї для всіх вартових. Ми видамо кожному загону по два пістолети.

Сірі очі вартового зосередилися на мені.

— Ми зайнялися їхнім виготовленням відразу після того, як дізналися про них. Це було таємницею до цього моменту.

Каміль викликав двох вартових. Один був із першої групи, другий — із четвертої. Їм дали пістолети. Вони вдячно кивнули і стали в стрій.