Розділ 40.5

— А чим би ти хотів займатись?

Я поглянула в його очі. Він замислився і почав клацати пальцями, утворюючи на їхніх кінчиках вогонь, немов то була запальничка.

— Ніколи не думав про це. Мабуть, відкрив би свій бар. Але не такий, де люди приходять запивати всі проблеми і блюють на барну стійку. А бар, де збиралися б різні компанії, щоб відірватись разом. Там була б жива музика, своя атмосфера і крутий дизайн. А ще лише елітний алкоголь. — Демон знизав плечима. — Мені довелось стежити за багатьма демонами саме в барах, тому я майже спеціаліст в цьому. Можливо, мені б це сподобалось. А ти?

— До того, як дізналась, що я божественна істоти, планувала стати флористом.

Я вбирала тепло його тіла, насолоджувалася обіймами і намагалася запам'ятати цю мить.

— У мене є ідея.

Ейден відпустив мене, сів і потягнувся за светром. Вирвав нитку, яка стирчала, і розділив її на дві частини. Однією перемотав собі безіменний палець, потім узяв мене за долоню і зробив те саме на моїй руці.

Мій пульс прискорився.

— Що це означає? — Спантеличено поглянула на нього.

— Це не пропозиція руки і серця, тож видихай, — посміхнувся він. — Хоч я, як демон, далекий від шлюбу, але моє чутливе «его» заділа така перелякана реакція.

— Це несподівано. Що ти хочеш цим сказати?

— Попереджаю, що я далекий від цих сентиментальних штук, але вважай це як виняток.

Я нервово усміхнулась.

— О'кей, прийнято.

— Колись дуже давно існувало повір'я, — почав демон. — Люди вірили, що з безіменного пальця лівої руки, — він провів по ньому, — веде пряма вена у серце.

Ейден заглянув мені у вічі. Я з цікавістю слухала його.

— Зараз я скажу найдурнішу, найсентиментальнішу та найбанальнішу річ, але нехай ця нитка буде нагадування про наш зв'язок.

— Зв'язок сердець, — додала я, переплітаючи пальці.

Здавалося, навіть наші серця билися в унісон.