Розділ 38.3

Я не встигла домовитись. Губи демона накрили мої в короткому, але глибокому поцілунку. Він притиснув мене до свого тіла і рвучко зашепотів:

— Я, Ейден Вуд, клянуся тобі, Хейлі Діас, ніколи не брехати тобі, нічого не приховувати від тебе, не маніпулювати тобою, не завдавати шкоди твоїм близьким, завжди бути чесним і відданим. Клянуся не кидати тебе, допомагати, захищати, підтримувати та поважати, як рівну собі. Якщо я порушу клятву, то буду приречений страждати у власному Пеклі. Скажу Кендрі відправити мене в пекельний вогонь на стільки, скільки ти вважатимеш за потрібне.

Він відсторонився. Одна його рука почорніла. Витяглися пазурі. Він зробив ними невеликий надріз на долоні. Потім створив вогонь та підняв над ним руку. Декілька крапель крові впали в полум'я, зашипіли, а потім випарувалися.

Я зазирнула у вир його карих очей і принесла власну клятву:

— Я, Хейлі Діас, обіцяю тобі, Ейдан Вуд, що допомагатиму тобі, оберігатиму, захищатиму, підтримуватиму, бути поряд, нічого не приховуватиму від тебе. Ця обіцянка діє до того моменту, поки вона не стане загрозою для невинних життів і поки ти не порушиш дану мені клятву.

Слова лилися самі собою. Я відчувала правильність моменту. Це почуття переповнювало мене і підштовхувало до подальших дій. Оскільки я ще не могла трансформувати окремі частини тіла, мені довелося повністю перетворюватися в ангела.

Ейден схопив мене за руку.

— Ти нічого мені не винна, — попередив він.

— Я роблю так, як відчуваю, — запевнила його. — Якщо я порушу клятву, дану тобі, то дозволяю тобі самому визначити моє покарання.

Демон міг вигадати найстрашніше і найжорстокіше покарання, але я знала, що він так не вчинить. Інтуїція шепотіла мені, що Ейден не помститься мені, якщо я зроблю щось не так.

Провела кігтем по долоні, викликавши слабкий біль. По білій шкірі полилася цівка бордової крові. Я потяглась до джерела демонічної сили Ейдена. Він дозволив мені черпнути крихти його енергії. Іншою рукою викликала вогонь, підняла над ним закривавлену долоню і струсила кілька бордових крапель.

Наші з демоном очі зустрілись. Щось підказувало мені, що ритуал ще не закінчено і потрібно зробити ще одну річ. Мабуть, ця думка турбувала не лише мене. Ейден повністю прийняв вигляд демона. Ми з ним практично одночасно простягли один до одного закривавлені руки та стиснули їх.

Очі в очі.

Долоня до долоні.

Серце до серця.

Душа до душі.

Це було набагато більше за звичайну клятву.

Навколо наших рук закрутився вихор вогню та вітру. Долоні обпалило жаром і холодом. Вони пронизали тіло, а потім все стихло.

Ми розчепили руки. Поріз запульсував. Я поглянула на нього. Від крові не залишилося жодного сліду. Лише рожевий шрам нагадував про те, що сталося.

— Що це було? — тихо спитала.

— Складно сказати, але, гадаю, тепер наші клятви вже не просто слова.

Ейден також оглядав свою руку. Він мав такий самий шмар.

— Таке можливо? — з недовірою глянула на наші руки. — Я думала, що активувати клятви можна лише ті, які приносять Правителю Пекла.

— Якщо зважати на наші з тобою особливості, будь-що може бути можливим. Ти шкодуєш про це?

Його пронизливі очі миттєво вп'ялися в мене, чекаючи відповіді та оцінюючи реакцію.

— Ні, я й так не збиралася порушувати клятву. Тоді в чому був би її сенс?

Демон кивнув головою.

— А ти?

— Я присягнув тобі. Мої слова були щирими. Більше немає значення. Я завжди спершу відповідатиму перед самим собою і тобою, а потім уже перед божественною силою.

Я посміхнулася.

— Добре, що ми божественні істоти, інакше могли б через кров чимось заразитись один від одного. Закріплення клятв було вкрай не гігієнічним.

Куточки губ демона трохи піднялися вгору. Ми одночасно повернулись в людський вигляд. Він потягнувся до мене, обвив руки навколо талії та притиснув до себе. Я уперлася в його груди.

— Скільки ти маєш часу?

Він провів пальцями по моїй шиї. По тілу пробігли мурашки.

— Менше, ніж мені хотілося б.