Розділ 36.1

Після того, як ми з'ясували, що частини наших душ повернулися на свої місця, розпочалися тренування контролю. Вони проходили за простим принципом — ми билися один з одним, а демон паралельно з цим усіляко виводив мене з себе. Моїм завданням було не зірватися і дотримуватися початкової манери боя — плавні, точні, впевнені рухи, не сильний натиск. Взагалі, наш поєдинок більше нагадував танець зі зброєю. Небезпечний та неспішний.

Ейден попередив мене заздалегідь, що поводитиметься, як повний виродок. Його головною метою було спровокувати мене..

Він не збрехав.

Кожне його слово було просякнуто отрутою. Демон майстерно тиснув на всі болючі точки. Вишукував слабкі місця і відразу завдавав словесного удару.

Я трималася, як тільки могла. Наказувала собі зберігати ясний розум та не піддаватися на провокації. Говорила, що це лише слова, якими противник намагається вивести мене із себе. Нагадувала, якою є початкова мета цих тренувань. Іноді мені вдавалося зберігати зовнішній спокій, хоча всередині горіло полум'я. Але були моменти, коли я повністю піддавалася гніву.

— Що за слабак тебе виростив? — глузливо спитав Ейден, коли я пропустила удар у живіт. — Ні характеру, ні контролю, ні бажання вчитися. Ти бездарність. Твій дорогий опікун теж був таким слабаком? Тож не дивно, що він помер. Як його там звали? Хмм, — Демон зробив задумливе обличчя. — Хоча яка різниця. Навіщо запам'ятовувати імена нижчих істот?

Це був удар нижче пояса. При згадці Хенка щось здригнулось. Мозок перестав ясно мислити. Було лише одне бажання — розірвати Ейдена на частини.

Я кинулась на нього. Мною керувала чиста лють. Мій меч бив сильно, різко, без упину. Завдав удар за ударом. Якби демон так майстерно не захищався, то був би вже з відрубаною головою.

Він відступав назад, а я атакувала та атакувала.

— Підсвічування твоєї душі стало повністю чорним, — попередив мене потенційний смертник. Ми вирішили не ховати один від одного душі, щоб розуміти, хто в якому стані перебуває.

Я проігнорувала його попередження. У вухах лунали лише образливі слова.

— Думай головою, Хейлі! — наказав демон, відбиваючи мій черговий випад з мечем.

— Чому я тебе вчив? Де твій ясний розум? Візьми себе в руки!

Мій меч завдав чергового удару. Він відбив і відступив назад. Я послідувала за ним. Нога провалилась в яму. Тіло за інерцією полетіло вперед. Я впала, а вістря меча Ейдена вдарило в спину.

— Ти труп, — сказав він. — А все це через втрату контролю. Ти перестала ясно мислити, не бачила далі свого меча, не помітила, що я заманював тебе прямо до ями. Не лють має керувати тобою, а ти нею. Вона може бути зброєю лише тоді, коли ти навчишся її підкоряти. Пам'ятай, хто ти і що маєш робити. Слухай, запам'ятовуй, аналізуй, але не дозволяй чужим словам пробратися до твоєї душі. Блокуй їх, відштовхуй, як настирливих мух. Тримай гнів при собі, накопичуй його, але не давай спуску. Продумуй все наперед. Дочекайся моменту, коли твій гнів стане найкращою зброєю. І тільки коли ти будеш впевнена у вигідному для себе результаті подій, випусти свою злість. Кинь її на противника і знищ його. Холодна лють. Чула про таку?

Потік вітру вибив з рук демона меч, а я відразу перекинулася на спину і вдарила по ньому новою хвилею. Ейден розчинився в повітрі, а наступної миті опинився ззаду і штовхнув мене в спину.

— Ти не можеш так казати про Хенка навіть у рамках тренувань!

— Думаєш, ворог буде солідарним з тобою і не стане бити тебе у вразливі місця? Це твоя найбільша слабкість. Ти повинна навчитись правильно реагувати на згадки про нього. Я суворий вчитель, Ангелятко. Зрозумій, чим складніше тобі зараз, тим легше буде потім. Не думай, що мені подобається змушувати тебе переживати все це. Я лише хочу, щоб у тебе було більше шансів вижити. І попереджав тебе, що у мене жорсткі методи. Емоції відволікають тебе. У бою почуття лише перешкода. Ізолюй їх і думай головою.

Я лише більше дратувались. Обернулася до демона. Руки самі стиснулися в кулаки. Трава біля ніг Ейдена спалахнула.

Він усміхнувся і глянув на мене, як на дурну дитину.

— Я ж тобі казав, що ти не зможеш завдати мені шкоди моєю ж силою. Не варто нею заграватися. Це може хтось побачити чи ти можеш обпекти саму себе. На тебе, на жаль, не поширюється мій імунітет до власної сили. І я будь-якої миті можу відрізати нитку, по якій ти висмоктуєш її з мене.

Мить, і вогонь зник.

— Ти можеш користуватись моєю силою, лише коли я тобі дозволяю. Це працює і в інший бік.

Ейден махнув рукою вбік. Потік вітру зніс кілька гілок із дерева.

— Бачиш, Ангелятко?

Я зробила глибокий вдих і видих.

Нагадала собі, навіщо все це роблю і спробувала сконцентруватися. Зазирнула всередину себе. Відчувалась лише злість. Решта емоцій пішла на задній план.

Згадала поради Ейдена. Почала знов робити глибокі вдихи та видихи. Уявила, що моя лють цілком відчутна. Спробувала зібрати в одну купу, зліпити, як сніжок. Тепер від неї вже не горіло все тіло та не вимагало дій. Вона була сконцентрована в одному місці. Подумки виставила навколо своїх емоцій бар'єр. Захист від зовнішнього світу. Він мав не дозволити чужим словам пробитися всередину. Далі спробувала зосередитись на плані дій. Ейден був сильнішим, хитрішим і досвідченішим. У мене залишався лише ефект несподіванки.