Розділ 35.2

Вогонь продовжував пожирати демона. Той уже лежав на підлозі і корчився від болю. Стіна полум'я, що огорнула його, була настільки щільною, що я навіть не бачила за нею його самого. Був лише його палаючий силует.

Я спробувала доторкнутися до нього, але полум'я вмить пропалило мої пальці до крові. Якби я полізла до нього, то вмить згоріла б сама.

Панічний страх, розпач і безвихідь оселилися у кожній клітині тіла. Вони вивертали мене навкруги, пожирали зсередини, розривали на частини.

Я кричала, лаялася, благала Ейдена підказати мені, що робити. Сльози котилися по щоках.

Я не хотіла цього.

Не хотіла, щоб із ним щось трапилося.

Не хотіла…

А він продовжував хрипіти, стогнати і корчитися на землі.

Коли зрозуміла всю безрезультатність своїх дій, запустила пальці у волосся і впала на коліна.

— Будь ласка… будь ласка, скажи мені, як повернути все назад! Тільки не вмирай! Не смій вмирати!

Я б не витримала його смерть. Тим більше, знаючи, що це сталося з моєї вини.

Тішило лише одне: якщо він помре, помру і я. Таке покарання було надто милостивим для мене, але я хоча б недовго відчувала біль і провину.

Поступово стогін Ейдена стих. Полум'я почало зменшуватися, поки на його місці не залишився лише один попіл. Я дивилася на випалену землю і не могла повірити, що колись там стояв Ейден. Усі мої радари збилися. Усі почуття вицвіли.

Повний збій системи. Повне відключення від реальності.

Тільки я й попіл.

Лише на ньому був сконцентрований весь світ.

Я перетворилася на статую.

Камінь.

Не дихала і, здається, навіть серце не билося.

Повне заціпеніння.

— Ось чому ти маєш контролювати себе, — біля самого вуха пролунав тихий голос Ейдена.

Мене пересмикнуло. Я різко випрямилась.

— Якби на моєму місці був хтось інший, наслідки були б набагато гіршими. — Голос низький та твердий. Він звучав, як із іншої планети. — Людину ти спалила б за секунду, а божественній істоті забезпечила б пекельні муки.

На моє плече впала чоловіча долоня. Мене розвернули до себе. Я звела очі.

Ейден сидів поруч навпочіпки. Похмурий, сердитий, серйозний, але цілий. На ньому не було жодного опіку. Тільки піджак згорів, а на футболці та чорних джинсах з'явилося кілька випалених дірок.

— Я зумів за тридцять секунд вивести тебе з-під контролю. Твої справи гірші, ніж я гадав.

Прочитати емоції демона я могла лише з його обличчя, оскільки сама навіть у своїх розібратися не могла.

— Т-ти спеціально? — тремтячим голосом запитала в нього.

— Ти мала усвідомити наскільки великі твої проблеми з контролем. Це наочний приклад того, що може статися, якщо ти не навчишся керувати собою. І мені потрібно було оцінити масштаби проблеми.

Я вліпила Ейдену дзвінкий ляпас, а потім кинулася йому на шию. Він не чекав такого і впав назад, потягнувши мене за собою.

Вчепилася в нього так сильно, щоб ніхто не зміг відірвати. Пригорнулася так щільно, як тільки могла. Мені треба було переконатися, що він тут і з ним усе гаразд. А в душі знову все розривалося тільки тепер від полегшення.

— Більше ніколи не смій змушувати мене переживати це знову, — збитим голосом попередила я, притискаючись щокою до його шиї.

Ейден не одразу обійняв мене у відповідь. Він зробив це якось нерішуче, ніби не знав, що робити.

— Тихіше, Ангелятко, — на подив, м'яким голосом звернувся демон.

Його рука почала обережно погладжувати мене по спині.

— Не думав, що ти так гостро відреагуєш, — тихо зізнався він.

— Обіцяй, що більше не повторюватимеш щось подібне, — схлипуючи, попросила я. Сльози полегшення не переставали текти. Адже я справді повірила, що вбила його. Від цієї думки сильніше вчепилася в демона пальцями. — Не можна просто так гратися почуттями інших. Це занадто жорстоко, особливо…

Він відірвав мене від своєї шиї та обхопив моє обличчя руками.

— Обіцяю.

Його погляд був, як ніколи, серйозним.

— Вибач, що змусив тебе пережити це. Я хотів показити, що може статись, якщо ти не почнеш працювати над контролем. По собі знаю, як складно визнати, що у тебе є проблеми і боротися з ними. Темна частина не любить буде слабкою. Вона дуже рідко визнає свої недоліки та помилки. Я хотів дати тобі поштовх, щоб ти дійсно усвідомила свою проблему і наскільки важливий контроль.

Подушечки пальців демона ковзнули по щоці, витираючи мої сльози. Потім Ейден притис мене до грудей. Однією рукою він обіймав за талію, а другою ніжно погладжував спину та волосся. Паралельно з цим нашіптував заспокійливі слова, а я поступово танула в його руках. У грудях розв'язувалась грудка напруги, емоції стихали, світ довкола починав оживати.

Насамперед відчула запах Ейдена — свіжість ночі та злива. Після цього прислухалася до стукоту його серця. Від тіла демона виходило приємне тепло, яке я із задоволенням вбирала в себе. Потім з'явився шелест листя, спів птахів. Почала відчувати подих вітру і прохолоду землі. Коли остаточно заспокоїлася, то знову спромоглася відрізняти свої емоції від Ейдена. Його щось турбувало.