Розділ 35.1

Слова Адама ще довгий час не давали мені спокою. Щоразу, коли в мене щось не виходило, я злилася і згадувала про Ейдена. Він міг навчити мене самоконтролю, але я ніяк не наважувалась з ним зустрітись. Не знала, що відчую і як відреагую на нього.

Я хотіла бути поруч з ним, але помилки його минулого позбавили життя найдорожчої для мене людини. Таке було складно пробачити.

Можливо, не безпосередньо, але він все ж таки був замішаний у смерті Хенка. У колишньої Хейлі було стільки світла в душі, що вона, напевно, пробачила б йому. Але я вже не була тією дівчиною зі світлою душею та чистим серцем.

У мені оселилася темрява.

Час підганяв. Незабаром мав настати останній день пошуків Габріеля. Лейла казала, що Ейден ще нічого не повідомляв архам. Але він мав ще трохи часу на це. День йшов за днем, а я до сих пір погано контролювала емоції. Через це не могла погодитись знову пройти випробування. Боялася ще раз все провалити, а на третій шанс безглуздо розраховувати. До того ж навряд чи мені ще раз поставили б наглядача, якого я знаю. Якщо Адам і Лейла не стали доповідати про мою дивну поведінку, то незнайомий ангел міг здати мене. А від моєї обережності багато залежало.

У результаті зважилася зустрітися з Ейденом. Мені треба було зробити цей крок, щоб рухатись далі. Мозком розуміла, що все життя уникати його у мене не вийде.

Попросила Лейлу про один вихідний і пояснила, що мені терміново потрібно зустрітися з вансой. Вона це не схвалювала, але й не забороняла.

У мене виникла інша проблема. Ейден міг шукати Габріеля у всьому світі, тому мені довелося писати йому повідомоення і просити про зустріч. Він відповів, що сам з'явиться, коли звільниться.

За годину демон матеріалізувався біля нашої хатинки. Я відчула тепло у грудях. Серце забилося швидше, а мене охопило дивне хвилювання.

Погана реакція. Абсолютно недоречна. Дурна.

— Піду оглядати територію. Підслуховувати не буду, — повідомила Лейла і розчинилася у повітрі.

Я взяла себе в руки в з убивчим виразом обличчя вийшла з хатини.

— Як ти сюди перемістився? — холоднокровним голосом запитала у нього.

— І тобі гарного дня, Ангелятко, — посміхнувся Ейден. Він припав спиною до дерева. Руки в кишенях, ноги схрещені. Поза самовпевнена та розслаблена, але в емоціях відчувались нотки смутку. — Мені здається чи цей прийом надто холодний, як для того, хто сам благав мене про зустріч?

Я стиснула кулаки.

— Я не благала тебе, а лише запропонувала зустрітися.

— Мені здалося інакше. — Він знизав плечима. — У твоїх повідомленнях було щось відчайдушне.

Я глибоко дихала, нагадуючи собі про контроль, а демон продовжував:

— Я чекав теплих обіймів. Все ж таки допомогу потрібно заслужити, а мій час дорого коштує. Ти подумала, чим розплачуватимешся за цю зустріч? Час іде, а твій лічильник росте. Якщо не знаєш, я можу підкинути тобі кілька ідей.

Піджак Ейдена спалахнув. На ньому з'явилася невелика випалена дірка. Демон ліниво глянув на неї і вигнув брову.

— Думаєш, нашкодити мені моєю ж силою? — На його обличчі з'явилася поблажлива посмішка. — Годі тобі, Ангелятко, ти ж розумієш безглуздість цієї витівки?

Полум'я спалахнуло ще яскравіше. Тепер воно охопило всього Ейдена. Він став одним палаючим смолоскипом.

Я відступила назад через страх від власних дій. Губи затремтіли.

Демон звалився навколішки. З нього вирвався невластивий йому звук — чи то рик, чи то стогін болю.

— Ейден! — закричала я, не знаючи, як повернути все назад. Мій голос був наповнений страхом, а мене саму всю трясло.

Я кинулась до нього. Призвала вітер, щоб згасити його, але це нічого не дало. Намагалася звернутися до прихованого внутрішнього джерела. Закликала полум'я повернутися назад. Це був не звичайний вогонь. Його не можна було загасити водою чи іншим звичним людям методом. Демонічний вогонь міг терзати демона, але не вбивав його. А на що був здатний мій вогонь, я могла лише здогадуватись.

Моя сила була незвіданою. Якщо могла зцілити божественне створіння, то, можливо, могла й убити.