Розділ 34.3

Зазирнула в глиб спокійних, уважних сірих очей вартового.

— Не хочу сваритись з тобою, але й від своєї мети не відступлюся. Ти не можеш вплинути на мій вибір, як не міг вплинути на рішення Мікі. Зрозумій це. Я сама відповідаю за своє життя, і ти не зможеш уберегти мене від усіх небезпек.

Я взяла його за руку.

— Я знаю, ти багато чого втратив у своєму житті, але це не твоя провина. Я готова повторювати ці слова, поки ти не усвідомиш їх.

— Боюся, це не можна виправити.

— Ні, можливо! — роздратовано вигукнула я, перш ніж встигла подумати. Адам ледь помітно наморщив чоло. Я швидко усвідомила свою помилку: — Вибач, я не хотіла.

— Самоконтроль, Хейлі, — нагадав він мені.

— Мені потрібно більше часу на це. — Я втомлено потерла очі.

— Я порадив би тобі звернутися за допомогою до того, хто щодня повинен боротися з власними почуттями і тримати свої емоції під контролем. І цій особі ти маєш довіряти настільки, щоб він не посмів проговоритися про твою нестандартну для ангела другого покоління поведінку.

Я насупилась.

— І хто ж… — не встигла договорити, бо вже сама зрозуміла відповідь. — Ти про Ейдена?

Адам кивнув головою.

— Ніхто краще за демона-сейканда не зможе допомогти тобі приручити свій темний бік. А судячи з твоєї поведінки, він з'явився в тобі, хоч і не мав. Можу припустити, що зміни також пов'язані з твоїм вансою. Тільки він вміло їх приховує. У нього більше практики щодо цієї частини.

У мені оселилася незрозуміла туга та злість. Мені не вистачало Ейдена, але саме його вчинки спричинили смерть Здорованя. Я гнівалася на нього через те, що він наробив купу помилок і поставив мене в таке становище. Сердилась на себе через те, що однаково хотіла знову його побачити.

— Ти знаєш, що він зробив, — намагаючись не видати емоції, тихо промовила я. — Ейден зв'язався з Габріелем, а потім обдурив його. Занепалий використав мене, щоб дістатися до нього, а в результаті помер Хенк. Я не можу пробачити його.

Адам склав руки в кишені джинсів і задумливо схилив голову.

— Я не любитель демонів і ніколи не виправдовував їх. Але я бачив Ейденові очі, коли він дізнався, що ти пішла до Габріеля. Знаєш, що в них було?

Я заперечливо махнула головою.

— Страх. І він турбувався не за своє життя, а за твоє, хоч ви й були пов'язані. Насамперед він хотів врятувати тебе, а не себе. Він намагався знайти варіант, при якому Хенк залишиться живим. Демон знав, наскільки той важливий для тебе. Якби йому було начхати на твої почуття, він навіть не став би думати про це. Але як би ми не намагалися щось вигадати, варіантів врятувати Хенка живим не було. Ми могли лише допитати демонів та вибити з них інформацію, але Хенк помер раніше.

У горлі застряг ком, а серце стисли залізним дротом. На мить заплющила очі. Адам відразу обійняв мене.

— Хенк зробив свій вибір. Він вирішив тебе врятувати. Це не твоя провина. Ти сама казала мені, що в тому, що сталося з Мікою, немає моєї провини. Із тобою теж саме. Так склались обставини. Ейден також цього не хотів.

Моє нутро суперечило цьому. А це твердження викликало лише більше гніву.

— Пам'ятай про контроль.

Вартовий заспокійливо погладив мене по спині. Коли я притихла, він відсторонився від мене і продовжив:

— Ейден зробив багато помилок. Думаю, він відчуває провину перед тобою і по-своєму намагається її загладити. Останні тижні він займався пошуками Габріеля. Нам не змінити минуле, але ми можемо впливати на майбутнє. Іноді люди, ангели чи демони заслуговують на другий шанс.

Я зам'ялася, перш ніж поставити наступне запитання.

— Коли я знепритомніла, він був там?

Адам кивнув головою. Цього було достатньо.

Мені не привиділося, і він справді якимось чином перемістився туди. Напевно, хотів переконатися, чи все зі мною впорядку.

Я промовчала та успішно змінила тему.

— Значить, ми зрозуміли один одного і більше не сперечатимемось, чи бути мені вартовим, чи ні?

— Я досі проти цього, — чесно відповів він. — Але ,схоже, тебе марно зупиняти. Якщо я не дозволю тобі стати вартовою, ти знайдеш інший спосіб натрапити на неприємності.

— Саме так. — Куточки моїх губ поповзли вгору. — Єдине, що ти можеш зробити для мене, це бути мені  другом. Згоден?

Я з надією подивилась на нього.

— Я подумаю. — Адам кивнув, даючи зрозуміти, що почув мене.

Йому потрібен був час, щоб розібратися у своїх почуттях та відпустити минулі втрати. Мені залишалося лише сподіватися, що він зможе пробачити собі смерть Мікі і не замкнеться від усіх.