Розділ 33.1

Сонце нещадно світило у вічі. На даху хмарочоса воно відчувалося особливо сильно. Нетипова погода для кінця осені.

Я дивилася на двері офісу навпроти, примруживши очі. Звідти мала вийти хранительниця. Саме її мені доручила вистежити та схопити Лейла. За словами вартової, вона зблизився з людьми і завела потай собі постійну родину. Це було грубим порушенням Небесного закону.

Моє завдання було простим — доставити її архам. Вона могла мирно погодитися на це, або я мала знерухомити її і насильно затягнути в Небесний зал.

З офісу почали виходити співробітники на обідню перерву. Очі уважно оглядали їхні обличчя, шукаючи те саме. Люди розходилися у різні боки. Вийшов потрібний силует. Я перемістилася за бік офісу, вибравши момент, коли люди не побачили б моєї раптової появи. Там перевтілилась у людину. Цього разу вирішила бути короткостриженою брюнеткою з прямим чубчиком.

Вийшла із-за будівлі і прямим кроком попрямувала до жінки у діловому костюмі. Хранителька впевненою ходою йшла тротуаром і періодично поглядала на годинник. Я йшла ззаду, потім зрівнялася з нею і заговорила:

— Кудись поспішаєте?

Світловолоса жінка різко зупинилася і поглянула на мене. Вона одразу зрозуміла, хто я така.

— Що тобі потрібно?

— Для початку відійти в більш тихе місце і поговорити. — Я виразно кивнула у сторону парку.

Лейла казала, що божественні істоти, які порушили закон, часто відмовляються йти на контакт і сприймають вартових занадто різко. Але були й ті, хто спокійно приймали свою долю. Якщо судити по ворожому погляді жінки, який я відчувала на собі навіть через її сонячні окуляри, вона належала до першого варіанту.

— Ти підеш добровільно чи силою тебе змусити?

Лейла постійно повторювала, що з порушниками треба бути жорсткішим. Можливо, в минулому мені це не сподобалося б, але в нинішньому стані мої почуття, ніби заморозилися.

Блондинка піджала губи, потім розвернулася і пішла у бік парку. Там було небагато людей. Якщо постаратися, можна було знайти затишне містечко для розмови.

Я йшла за блондинкою, стежачи за кожним її кроком і коливанням ангельської сили. Хоч жінка не намагалася втекти, але це могло змінитися будь-якої миті. Лейла говорила, що це повністю моє завдання, але попередила, що за моєю роботою таємно стежитимуть і оцінюватимуть. Щоб стати вартовою, я мала показати себе з кращого боку.

Ми зайшли в глиб парку. Дерева та кущі відокремили нас від зовнішнього світу. Хранителька зупинилась і обернулась до мене.

— Тепер ти розповіси мені, що тобі потрібно?

— Думаю, ти й так знаєш. — Я схрестила руки на грудях. — Ти порушила Небесний закон і зараз вирушиш разом зі мною до архангелів.

Обличчя хранительки залишалося безпристрасним.

— Що саме я порушила? Говори конкретніше.

Вона чудово розуміла, про що йдеться, але спеціально запитала, щоб дізнатися, скільки нам відомо.

— Ти зблизилася з людьми і стала важливою частиною їхнього життя. Цього вже достатньо, щоб тебе покарати.

Вона мовчки дивилася на мене. Час затягувався, а у відповідь жодної реакції.

— Ти сама полетиш чи мені силоміць тебе доставити? — поквапила її я.

Блондинка стиснула кулаки, потім видихнула і опустила погляд.

— Дозволь мені попрощатися з ним, — тихо попросила жінка. Її самовпевненість, як рукою, зняло.

Я зрозуміла, про кого вона говорила. Про свого коханого, в ліжко якого вона таємно поверталася щовечора.

— Це заборонено.

Лейла дала мені чіткі інструкції. Я не могла від них відхилитись: це означало б провал завдання. Для мене такий розклад був неприпустимий. Залишилося трохи більше тижня до кінця терміну, відведеного Ейдену для пошуків Габріеля. До цього моменту я повинна була офіційно стати вартовою, щоб взяти участь у його затриманні та власноруч убити його.

— Прошу, — крізь зуби промовила вона. Ці слова давалися їй насилу. Очевидно, вона не звикла просити.