Розділ 30.3

«Давай, Ангелятко. Твій вихід. Тільки про моє зцілення не слід говорити. Звичайні ангели не можуть таке робити з іншими божественними істотами. Пам'ятай, вони легко розпізнають брехню, тому ухиляйся від неї. Хтось міг бачити, як ти зцілюєш мене, тож не варто це заперечувати. Краще переграй. Із нас двох тільки ти можеш вийти невинною з цього».

І я розповіла. Все. Кожну деталь мого викрадення. Коли справа дійшла до Хенка, мій голос злегка тремтів, але я продовжувала говорити. Це було необхідно, щоб убити Габріеля. Щоб перемогти свого ворога, потрібно спочатку його вивчити. Умовчала лише про те, що сама зцілила Ейдена. Сказала, що пробувала, але моя сила на нього не діяла. Його організм сам потроху відновлювався.

І це було правдою.

Я не могла допомогти йому самотужки. Тільки після об’єднання з диявольською силою мені вдалося це зробити. І вона не зцілювала його напряму, а пришвидшила регенерацію. Далі його організм відновився сам.

— Розкажи докладніше про пістолет, з якого в тебе стріляли, — звернувся Рафаїл до Ейдена. Арх підпер підборіддя руками і виглядав вкрай зосередженим.

— Він був звичайним, але його куля була зроблена з цаніту.

Усі у залі почали занепокоєно переглядатись.

— Це грубе порушення правил та традицій, — насупився архангел у образі жінки. Її, мабуть, звали Салатіїл. — Ми не повинні допустити поширення цієї зброї.

— Не забувайте ще про меч, — пробурчав Уріїл з невдоволеною гримасою на обличчі. Про його палку поведінку мені колись розповідав Нейтан. — Що ми робитимемо з мечем, який може вбити одного вансу без шкоди для іншого? Це набагато гірше за кулі з цаніту. Як таке взагалі можливо?

— Зараз не час, — різко сказав Михаїл, змушуючи того замовкнути. По залі промайнула хвиля давньої могутньої сили.

Уріїл невдоволено стис губи, але замовк.

Меч.

Схоже, вони говорили про зброю, якою вбили Міку. Я згадала демона з перекошеним від страху обличчям і його подив після того, як вартова померла. Ось чому він тоді так дивно зреагував. Все стало на свої місця. Жахлива сила пояснювала ту дивну енергетику, яка виходила від меча і нагадувала смерть.

— Наскільки небезпечні кулі з цаніту? — запитав один із архів. Судячи з його спокійного обличчя, можна було припустити, що це Варахіїл.

Смертельно небезпечно — ось правильна відповідь. Якщо б не наша з Ейденом спільна сила, то він був би вже мертвим, але ми не могли зізнатися в цьому.

— Досить таки неприємна штука, — відповів демон. — Її потрібно відразу ж дістати з тіла, щоб воно швидше зцілилося. Але це набагато небезпечніше будь-якої іншої зброї. Пістолет стріляє швидко та влучно.

— Якщо це питання закрите, тоді ми повернемося до ваших порушень Небесного закону, — заявив Михаїл.

— Хейлі, чому ти не сказала, що тебе хотіли принести в жертву? — запитав Рафаїл.

Зараз я не збиралася брехати. Змовчала про ритуал, піддалася на вмовляння демона і уклала з ним угоду. Це була моя провина. Можливо, якби я тоді відразу про все повідомила архам, то Хенк був би живий.

«Не підставляй себе», — наказав мені Ейден.

«Не наказуй мені».

— Я її шантажував, — заявив демон, не даючи мені можливість відповісти. — Погрожував її батьку, друзям, знайомим. Говорив, що уб'ю їх, якщо вона не зробить усе, що я накажу.

— Це правда?

Фактично він дійсно мені погрожував, але потім я сама вирішила піти з ним на компроміс. Голос Ейдена знову пробився в мою свідомість:

«Якщо хочеш убити Габріеля, тоді погоджуйся».