Розділ 28.2

Першою думкою було наздогнати її, але потім згадав про послання у вбиральні. Там зустрівся з Адамом і ледь не вбив його. Вартовий дозволив Хейлі втекти! Він наразив мою вансу на небезпеку! За це я ладен був скрутити йому шию. Подумки вже уявляв його муки, але наказував собі зберігати холодний розум. Я завжди змушував себе думати головою, а не емоціями. Хоча темні частини душ нашіптували мені, як чудово вартовий виглядатиме в пекельному вогні.

Послання Хейлі стало водночас і надією, і новим ударом. У мене з'явилася можливість знайти її, але тепер я знав, що вона пішла до Габріеля. Холодна лють розтеклася по венах. Потрібно було відстежити телефон, номер якого Ангелятко вказала в посланні.

Адам теж був сердитий і стурбований, але намагався не показувати цього. Він сказав, що має знайомого вартового в поліції, який зможе допомогти відстежити телефон.

На жаль, ми запізнилися. Мобільний пристрій валявся на дорозі, а довкола не було й натяку на присутність Хейлі. Тоді мені дивом вдалося зберегти самоконтроль і чортів Адам відбувся лише сильним ударом під око. Він не став відхилятися від удару: сам розумів свою провину. Цей дурень думав, що Хейлі викрали слуги Беліала. Я не став його переконувати в іншому. Про Габріеля він не мав жодної інформації, а отже, не міг мені нічим допомогти. Був не час для одкровень. Це зайняло б багато часу, якого в мене не було. Тим більше, що мене могли б одразу кинути в пекельний вогонь, а тоді я б не зміг відшукати Хейлі.

Вирішив самостійно вистежити Габріеля, як зробив це одного разу. Потрібну інформацію пішов витрушувати у дрібних демонів. Вони були як щури, тільки замість хвороб переносили чутки. На них і зірвав свою злість. Гарненько струснув, але потрібних відомостей так і не отримав. Потім мене покликала Кендра. Я не хотів її бачити, але вона силоміць призвала мене до себе. Це ще більше розлютило, але потім Правителька Пекла простягла мені телефон. Його знайшов один із демонів і відніс Кендрі. У записці, що додавалася до телефону, значилося, що його мають доставити Правительці Пекла, а вона — передати мені.

Коли я побачив фото Хейлі в руках демонів Габріеля, кров застигла в жилах. Серце стислося, а потім забилося з такою швидкістю, що загрожувало вибити ребра.

Страх і лють злилися воєдино. Тоді я пообіцяв собі, що за першої ж нагоди виріжу серце Габріеля.

У посланні було вказано місце і час зустрічі, а також докладний опис того, що може статися з Хейлі, якщо я не прийду вчасно або надумаю взяти допомогу, або почну чинити опір. Розумів, що Хейлі не вб'ють, поки Габріель не використає її у своїх цілях, але мої дії могли спровокувати його. Однак я не міг просто так підкоритись йому. Це було не в моїх правилах.

Розповів Кендрі про Форда. Мене могли перевезти в будь-яку точку планети, а демонічний пес міг дізнатися про моє місцезнаходження і за сигналом направити її до мене. Правителька Пекла після отримання звістки про моє місцезнаходження мала покликати вартових. Ще вона могла скоординувати переміщення демонів, які б посилили наші шанси вибратись із колотнечі.

План спрацював. Нас із Хейлі звільнили, але загинуло чимало божественних істот. Тепер я мав зробити все, щоб ліквідувати Габріеля. У мене була інформація, яку мали дізнатися архи, щоб упіймати його. Яким би сильним я не був, але мені самому було непосильно побороти всіх підручних псів цього покидька і при цьому не наразити себе з Хейлі на небезпеку. Я міг схитрити, дізнатися більше про ворога, придумати новий план, але на це пішло б занадто багато часу. Габріель вже мав небезпечну зброю, і ніхто не знав, що ще було в його арсеналі. А ризикувати я не хотів.

Тільки не тепер, коли мені було що втрачати.

Я міг анонімно надіслати послання архам, але вони, швидше за все, не стали б вірити його змісту.

Провів пальцями по щоці Хейлі. На ній засохла моя темно-бордова кров. Після бою я першим прийшов до тями. Ангелятко віддала мені всі свої сили і навіть частину життєвої енергії. Їй потрібно було багато часу на відновлення. Одночасно дивувала і злила думка про те, що вона ледь не вбила себе, намагаючись вилікувати мене. З одного боку, це означало, що вона дорожила мною, але з іншого — я не хотів, щоб вона жертвувала собою.