Розділ 26.1

Нас оточувало більше десятка охоронців Габріеля. На ньому і всіх інших були бронежилети. Передня плита повністю покривала груди та живіт, а от задня доходила лише до лопаток, звідти стирчали крила. Мечі тримали в руках, а клинки прилягали до ніг. У декількох за поясом були пістолети. Він похмуро і насторожено дивились чи то на мене, чи на Ейдена.

Я була у розпачі. Все пішло не за планом. Крім того, що мені не вдалося врятувати Хенка, тепер ще й Ейден був приречений на смерть.

«Ангелятко, не смій зараз розкисати», — пролунав голос мого ванси в голові. — «Краще залиши цю повну жалю фізіономію на розмову зі мною. Повір, тобі знадобиться вся твою чарівність, щоб заспокоїти мене, тому що я досі в сказі від твоєї нерозсудливості. Але це все потім. Зараз Габріель змусить тебе провести ритуал. Погоджуйся, але лише за умови, що вони негайно відпустять Хенка».

Від думки, що Ейден стане жертвою ритуалу, у мене скручувався шлунок.

«А як же ти?»

Обличчя Ейдена залишалося без пристрасним для оточуючих, але я знала, яка буря живе всередині нього.

«В мене є план. Як тільки Габріель відпустить Хенка, Форд допоможе. Але до цього моменту кожен із нас має грати свою роль. Ти повинна переконати їх, що готова мене вбити заради Хенка, а я гратиму роль демона, якого хвилює лише його власна дупа».

«Ейден», — несміливо звернулася до нього.

«Що?»

«Я б не змогла вбити тебе. Ніяк».

Це визнання легко сформувалося у моїх думках і вирушило до нього. Це було як осяяння. Гірка правда, яку не могла визнати раніше.

Так, я ризикнула своїм і його життям заради Здорованя, але ніколи не могла безпосередньо вбити Ейдена. Це було вище за мої сили.

Я відчула його полегшення.

«Радий це чути, Ангелятко».

— У тебе дар мови пропав? — запитав Габріель. — Чи ти милуєшся останніми хвилинами життя свого ванси?

Я відмерла та переключила на нього увагу. Ніхто не повинен був знати, що у нас із Ейденом є таємний зв'язок.

— Ти хочеш, щоб я провела ритуал та принесла його в жертву? — вирішила уточнити на всякий випадок.

— Саме так.

— У неї кишка тонка, — втрутився Ейден.

На його обличчі грала зухвала посмішка, наче не він зараз був прикутий до землі і незабаром міг стати жертвою обряду. Збоку здавалося, що становище демона його самого геть не тривожить і все під контролем. Якби я не знала про його справжні емоції, то безперечно повірила б в це. Все ж таки він завжди був чудовим актором.

— Головне — гарний стимул, — заперечив Габріель. — А він у мене є.

— Зі мною було б менше метушні. Мене навіть вмовляти не довелося б.

Цілком спокійні очі занепалого поглянули на демона.

— У тебе була можливість її вбити, але ти її прогавив.

— Я не міг, — ліниво відповів Ейден. — Вартові шукали її. Не найвигідніший час.

— «Не міг» і «не хотів» різні речі, — голос Габріеля залишався незворушним.

— Для ритуалу потрібна цінна йому річ, — голосно сказала я, змінюючи тему. — У мене її немає.

— О, не турбуйся. Ти й є ця річ.

Я здивовано дивилася на Габріеля.

— Ще чого, — хмикнув Ейден, ніби той сказав найдурнішу річ на світі.

Насправді ця фраза привела демона в сказ.

— Він може заперечити, але скажи мені, Хейлі. — Занепалий ангел зробив паузу. — Що може бути ціннішим, ніж те, за чим ти полював усе життя?

— Мені треба буде спалити себе? — незрозуміла його плану.

На обличчі Габріеля з'явилася крижана посмішка. Він нагадував холоднокровну хитру рептилію.

— Буде достатньо лише твоєї крові та частини волосся.

— А що буде потім? Після ритуалу? Що ти зробиш зі мною та Хенком?

Я розуміла, що йому потрібне щось більше, ніж смерть Ейдена. Габріель не відпустив би мене так просто.

— Потім ти теж помреш, — байдуже відпові він. — Але ж твій батько виживе.

— По-твоєму я погоджусь померти, знаючи, що мій батько у твоїх руках? — схрестила руки на грудях і надала своєму голосу максимальної впевненості. — Я не піду на це без гарантій. Відпусти зараз Хенка, і я зроблю все, що ти захочеш. Але поки ти це не зробиш, я й пальцем не поворухну.

Усім своїм виглядом намагалась продемонструвати непохитність свого рішення.

— А які гарантії тоді будуть у мене? — примружився занепалий. — Я вже раз укладав договір із твоїм вансою. Він зрадив мене. Тоді чому я маю вірити тобі?