Розділ 22.1

Спала міцно і так солодко, як у рідній кімнаті. Схоже, виною тому стали міцні обійми Ейдена. Коли прокинулася, він задумливо дивився в стелю, однією рукою гладив моє волосся, а іншою клацав пальцями, змушуючи вогонь то з’являтись на кінчиках пальців, то зникати. 

Коли нікого не було поруч, він постійно торкався мене. Завжди намагався триматися якомога ближче. Але при інших ми домовилися триматися на відстані. Наші стосунки виходили за межі норми, і це могло принести нам нові проблеми. Архам би точно не сподобалися такі взаємини. Про нас уже знала Кендра, тому варто було бути обережнішими.

Перед тим, як піти з Нижнього світу, Ейден відлучився на кілька хвилин, щоб обговорити з демоницею спільні справи. Після цього ми разом вирушили у світ людей. Тепер ми сильніше відчували один одного і наші сутності при переміщенні без проблем переміщувалися в потрібне місце, як одне ціле.

Тільки Ейден знав, де нам варто було з'явитися. Я йшла за ним. Після переходу ми опинилися в одному із непомітних провулків Деріленда. Сонце яскраво світило у небі. Місто шуміло. Ревіння моторів, балаканина прохожих, сигнали машин — цим було просякнуте повітря.

— Де ми? — запитала у Ейдена.

— Біля нашого тимчасового сховища.

Я озирнулася. Навколо нас стояли багатоповерхівки. Окрім сміттєвих баків, запасних виходів та пожежних сходів, тут не було нічого.

— Твоя недовіра вбиває мене, — усміхнувся демон.

Тепер ми читали одне одного як відкриту книгу. Ейден з легкістю вловлював навіть найменші зміни в моїх емоціях, а я в його. Ми були близькі, як ніколи. Одним цілим. Раніше демон залишався для мене загадкою. Я не знала, що в нього в голові, не могла вірити всім словам, але тепер для мене були відкриті всі його почуття.

Тільки мене не залишали думки про те, що все, що відбувається між нами, лише побічний ефект зв'язку наших душ. Мені не хотілося, щоб це закінчувалося, коли ми їх роз'єднаємо. Вперше в житті мені дійсно хтось подобався настільки, що руки тремтіли від хвилювання, а в серці вибухали мільйони феєрверків при одному його вигляді. А те, що я відчувала від дотиків Ейдена, не підлягало жодному порівнянню. Це були чудові відчуття, і я не хотіла їх втрачати.

— Ти ж не думала, що все буде так просто? — поцікавився у мене демон. — Залишитися в одній із квартир цих будинків надто нудно та небезпечно.

— Тоді, куди ми йдемо?

Він загадково усміхнувся.

— Слідуй за мною.

Після цього розчинився, а його сутність та душа полетіли кудись під землю. Я пішла за ним. Ми матеріалізувалися у незнайомому темному просторі. Ейден увімкнув світло. Він осяяв велику простору кімнату. У ній було більше речей, ніж у Нижньому світі. Поруч зі мною була шафа. Біля лівої стіни стояв журнальний столик, на якому розташовувалася повна пляшка віскі та кілька склянок, два крісла-мішки, міні-бар. Біля дальньої стіни, за перегородкою у вигляді барної стійки, стояло велике ліжко, застелене темно-синім покривалом. А в правому кутку, як ні в чому не бувало, за скляними, ледве прозорими стінами знаходилась ванна кімната. Це було дивно, оскільки з будь-якої точки кімнати було видно, як миється чийсь силует.

Все інше місце було порожнім, за винятком товстих колон, які тримали стелю. Тут було стільки вільного місця, що за бажання можна було розмістити ще й танцпол.

— Так зручно, — прокоментував Ейден, побачивши, як я роздивляюся душову кабіну.

— Але це дивно.

Краєм ока зазначила, що у кімнаті було зроблено сучасний ремонт. І за запахом припустила, що зовсім недавно.

— Не погоджуся, але це не має значення. Ти ще не бачила найкращого.

Я відчула його передчуття.

— Чого ж?

Обернулася до нього і натрапила на бешкетний блиск у його очах.

— Закрий очі.

— Навіщо?

— Не будь занудою, Ангелятко. Довірся мені.

Він підійшов до мене ззаду і заплющив долонями мої очі. Тепло, що йшло від демона, змушувало притиснутися до нього ще сильніше. Там, де стикалися наші тіла, спалахували іскри і пронизували нас до кісточок.

— Тільки не відкривай, — прошепотів мені на вухо, торкаючись губами шкіри.

По тілу пробігли мурахи. Я кивнула.

Одна його рука зісковзнула вниз. Щось клацнуло. Долоня демона повернулася назад.

— Ти готова? — спитав він, обпалюючи подихом потилицю.

Проковтнула і відповіла йому:

— Так.

Він прибрав руки з мого обличчя, поклав їх на талію і повністю притиснув мене до грудей.