Розділ 21.3

Ейден вмить відчув зміну мого настрою. М'язи під моїми руками напружилися. Він обережно відсунув мене від себе, щоб заглянути мені у вічі.

— Чому ти плачеш? — спантеличення читалось у його очах. На сльози демон дивився як на щось інопланетне.

Я знизала плечима.

— Це через мої слова? — насупився Ейден. — Ти не хочеш цього?

Його задоволення, як рукою, знесло. Поки ситуація не ускладнилась, я поспішно відповіла:

— Ні.

— Тоді чому? — демон незрозуміло дивився на мене. У ньому прокинулось занепокоєння.

Чоловічі пальці стерли сльози.

— Розкажи мені, Хейлі, — прошепотів він.

— Це просто наслідки стресу.

— Знаєш, Ангелятко, зазвичай я доводжу до сліз. Заспокоювати когось для мене у новинку.

Він торкнувся губами вологої щоки і залишив на ній найніжніший поцілунок у світі.

Від його дій і слів усередині все стислося, а мені захотілося розплакатися ще сильніше. Хоч трохи побути тією маленькою дівчинкою, яку в найважчі часи підтримував Хенк. Він завжди витирав мої сльози, давав потрібну опору та турботу. Ніколи б не подумала, що те саме робитиме Ейден. Але реальність полягала в тому, що саме він зараз сидів перед мною, обіймав мене, цілував мої сльози та заспокійливо гладив по спині.

За це мені ще більше хотілось його поцілувати. Обійняти так сильно, як ніколи. Мене переповнювали настільки сильні почуття до нього, що, здавалося, вони не зможуть уміститись у мені. Просто розірвуть на частини.

Кинулася йому на шию і так міцно обняла, як тільки могла. Ледь не до хрускоту кісток.

— Дякую, — прошепотіла я. — Спасибі за все.

— Вважай, що ти платиш мені своїми емоціями, — усміхнувся Ейден. — Чорт, та я таких яскравих емоцій ніколи в житті не зустрічав. Вже й не говорю про те, що зараз я ніби сам їх відчуваю. І мені страшенно подобатися це! Здається, я підсів на тебе, Ангелятко.

Я нічого не відповіла. Відчувала його щире захоплення. Через деякий час демон ліг на ліжко і потягнув мене за собою. Уклав собі на груди і міцно обійняв.

— Ніколи не подумав би, що робитиму щось подібне, — зізнався він.

— Що саме? — уточнила я, зручніше влаштовуючись на ньому.

— Ось так лежати та обіймати когось. Це дуже дивно. Раніше мене дратувало, коли люди так робили, але зараз мені це подобається.

— І мені, — зізналася йому, погладжуючи великим пальцем його груди.

Слухаючи биття серця Ейдена, почала засинати, хоч і не хотіла цього.

— Спи, — наказав він. — Тобі треба набратися сили. Сон найкраще допомагає відновлювати втрачену енергію.

— А ти?

— Я теж буду спати.

— Ти ще не спав цього тижня?

Божественним істотам було достатньо спати кілька годин на тиждень, щоб перезавантажити організм.

— Правильніше сказати, що останні кілька місяців.

— Але як? — я підвелася на ліктях і подивилася на нього. — Мені здавалося, що це життєво необхідне для кожної божественної істоти.

— Не зовсім. Без належного сну частина нашої енергії йде на підтримку життєдіяльності, тому ми слабшаємо. Але я маю великий запас сили.

Колись Нейтан сказав мені, що сон — найнебезпечніший час для божественної істоти. Нам вистачало лише кілька годин на тиждень, але в цей час нас практично неможливо розбудити. Діяв лише сильний фізичний контакт. Якщо ангел чи демон наважувались спати у присутності іншої особи, це означало, що він довіряв йому своє життя.

Саме це зараз робив Ейден. Я дивилася в його до неможливості гарні очі і усміхалася.

— Тоді давай спати, — поклала голову на серце демона і заплющила очі.