Розділ 21.2

Демон знизав плечима.

— Вона постаріла і померла, поки Кендра була в Пеклі.

Я опустила погляд і представила, як важко було Кендрі проживати рік за роком в Пеклі з думкою, що людина, яку вона любила, зараз може померти. Або вже померла. Вона любила ту, кого не мала. Навіть якби їй якимось чином вдалося залишитися з людською дівчиною, то рано чи пізно вона побачила б її смерть.

Це усвідомлення, напевно, вбивало її.

— Гей, Ангелятко. — Ейден підняв моє підборіддя. — Ти не повинна засмучуватися через інших. Ніщо не варте твоєї посмішки.

Чим більше дивилася на демона, тим більше мені хотілося доторкнутися його. Вдихнути його специфічний запах дощу, відчути теплу шкіру й міцні руки на спині.

Вже не думала, як Ейден сприйматиме мої дії. Ми домовилися йти за своїми почуттями, і саме це я робила. Тепер не боялася його реакції. Знала, що йому це сподобається, що він не буде грубити чи відштовхувати.

Піддалася вперед, обвила руками талію демона і пригорнулася до його ключиці. Ейден зрозумів, чого хочу. Міцно обійняв і занурився обличчям в волосся. Так ми й сиділи. Запанувала затишна тиша. У руках демона всі проблеми зникли, а дихати стало набагато легше. Ми обидва відчували не властиве нам миротворення. Занурилися в мить і розтягували її. Вперше за довгий час мені було так добре і спокійно, як вдома. А в емоціях Ейдена я вловила щось схоже на ніжність.

— Так незвично, — його тихий голос порушив тишу. — Але мені подобаються ці відчуття.

Мої пальці зім'яли футболку на спині демона. Ейдену з народження було не дано відчувати те, що могли пересічні люди. Я планувало компенсувати йому все, що він втратив, тільки якщо демон і далі йтиме правильним шляхом.

— Як ти думаєш, — несміливо почала я, — все те, що ми відчуваємо один до одного, це через наш зв'язок?

Я не стала уточнювати, що саме, оскільки сама не могла дати цьому визначення. Між нами була певна симпатія, потяг. Якоїсь миті мені навіть здавалося, що я відчуваю до Ейдена щось на кшталт кохання, але між нами все було занадто заплутано.

На щастя, Ейден без зайвих пояснень зрозумів мене.

— Я не чув про щось подібне між вансами. Зазвичай вони ніколи не зустрічаються, а якщо це відбувається, то на дух один одного не переносять.

Він на повні груди втягнув у себе аромат мого волосся.

— До того ж для мене це нічого не змінить. Мені подобається те, що зараз відбувається, а на причину начхати. Я не відмовлюся від цього. Не тоді, коли тільки знайшов.

Тіло сильніше притиснулася до нього. Здається, зараз я була надто сентиментальною та чутливою. Інакше було не пояснити раптові сльози на щоках і сум, що сковував серце.