Розділ 19.2

— Я навчила його користуватися нею. Цей шмаркач за кілька тижнів виріс та став повнолітнім демоном. І фізично, і ментально. Зазвичай у сейкандів на це витрачалося кілька місяців, але в нього був стимул. Кожен день без гідного результату означав для нього подорож до Пекла.

— Пекла? — перепитала я. — Його відправляли туди й раніше? За що?

Кендра зневажливо наморщила носа.

— Це все проклятий Беліал. Він ненавидів роль наставника і не хотів брати жодної участі у навчанні Ейдена. Але мав хоч чогось навчити його самостійно. Поки той тільки-но починав вчитися керувати силою, Беліал влаштовував йому майже непрохідні випробування. Цей покидьок хотів, щоб він найшвидше навчився, тому жорстоко його карав за будь-який провал. Коли щось не виходило, то відправляв його душу в пекельний вогонь на добу чи більше. Йому потрібен був результат. Принаймні він цим прикривався. Насправді виродку просто подобалося мучити Ейдена.

Кендра ледь не заскрипіла зубами від злості. Нині емоції демониці видавали її сповна. Щоб не говорила, але Ейден був справді важливий для неї. Вона переживала за нього, дбала про нього, а ще її, як і мене, розпирало від несправедливостей, які він пережив.

— Але його організм тоді ще повністю не виріс, адже так?

Кендра похмуро кивнула. У її очах читалася чиста ненависть.

— Так, тоді він нагадував дрібного підлітка з демонічною силою.

Я замовкла, переосмислюючи почуте. Уявила, як малюк із карими очима старанно намагається розкрити силу, щоб уникнути гніву наставника. Потім він підростає, досягає мети, але замість похвали на нього обрушуються ще жорсткіші правила, покарання та Пекло.

Груди скувало залізними лозинами від усвідомлення жахливості цієї ситуації. Беліал не мав права так чинити, адже Ейден тоді був ще дитиною, а він вимагав від нього занадто багато. Неможливі результати.

— Відправляти Ейдена в Пекло в такому було взагалі законно? — неголосно запитала я, стримуючи обурення, яка поступово наростало всередині. — Тоді він був занадто малим, щоб порушувати Небесний закон.

— Для нього це не було проблемою, — прогарчала Кендра. — Беліал завжди користувався владою лише у своїх інтересах. Правитель Пекла має право відправити душу демона, якого він у чомусь підозрює або який погано поводився, в пекельний вогонь до того моменту, поки по ньому не буде винесений остаточний вердикт. Дозвіл архів потрібен лише після вироку.

Мій гнів розпалювався з кожною секундою. Він розтікалася по тілу вогняною хвилею. Руки стислись в кулаки. Я ніколи не проживала ненависть, але зараз вперше відчула її відлуння. І мені це подобалося. Точніше, відчуття того, що так і має бути.

Саме це я зараз мала відчувати.

Не було тієї стіни спокою і порожнечі, на яку щоразу натикалася, коли мала відчувати негативні емоції. Упевнена, якби хтось зараз побачив мою душу, то помітив би там безліч чорних вкраплень.

— Стривай. — Щось не вкладалося у моїй голові. — Мені казали, що пекельний вогонь забирає сили демона. Після каяття і присяги на вірну службу їм можуть повернути лише малу частину тих сил, які потрібно постійно відновлювати. Але Ейден не виглядає слабким, хоч і не раз побував у Пеклі, судячи з твоїх слів.

— Бо там побувала лише його душа. Твій наставник мав тобі це розповісти, — демониця закотила очі. — До вироку Правитель Пекла має право відправити в пекельний вогонь лише душу та сутність божественної істоти. У цьому випадку його сила залишиться незмінною, коли його повернуть у наш світ. Після остаточного вироку в Пекло вирушає разом із сутністю, душею ще й тіло божественної істоти. І тут сила ангела чи демона множиться на нуль. Він ставає занепалим.

Я запустила руки у волосся і стиснула їх. Ейден не заслужив ті покарання. Він не заслужив двох темних частин душі. Він не заслужив на таке життя.

«У кожного є вибір».

Ні, він не мав вибору при народженні.

Але він був зараз. І Ейден використовував його.