Розділ 19.1

Спортивні штани я знайшла в одній з шухляд комода, після того як пішов Ейден. Він приставив до мене Кендру. Я не розуміла, навіщо це, якщо демон сам керує Нижнім світом і без його відома тут нічого не могло статися. Це було найбезпечніше місце для мене, але я не збиралася тут довго сидіти. Так можна й з глузду з'їхати. Мені треба було щось робити, щоб чимось відволікти себе. Ми зійшлися на тому, що я буду в Нижньому світі, доки повністю не відновлю сили.

— І чому мене вічно змушують з кимось няньчитися? — прогарчала Кендра і звела догори очі. — Бісить.

Її вигляд так і кричав про крайню ступінь роздратування.

— Потрібно ж було мене так підставити. Засранець!

Я сиділа на ліжку і спостерігала, як бурчить демониця і невдоволено плюхається у крісло. Вона видихнула і перевела на мене погляд.

— Вже ожила? — безцеремонно запитала у мене. — Добре, бо наш новий Правитель, здається, останні краплі здорового глузду втратив, поки ти тут була в відключці.

Я схилила голову набік і з цікавістю подивилася на неї. Кендра чудово вдавала, ніби їй на всіх начхати, в тому числі і на Ейдена, але її вчинки говорили про протилежне. Вона вміла дбати про інших.

— Розкажи про дитинство Ейдена. Він сказав, що ти його виховувала.

Демониця вигнула брову, а потім голосно засміялася.

— Не думала, що його настільки затягнуло. Так йому потрібно. Нехай тепер він мучиться. Може хоч ти йому мізки вставиш.

— В якому плані? — насупилась я.

Вона загадково посміхнулася.

— Неможливе стає можливим. Я стежу за життям Ейдена від самого його народження. Від мене не вислизне жодна зміна в його поведінці. Та й ти не дурна і не сліпа, тому не варто придурюватись.

Демониця говорила загадками, але її натяк на наші з Ейденом близькі стосунки був очевидним. Я не стала це коментувати, тому що й сама не могла дати цьому чіткого визначення. Мене просто тягнуло до нього. Його поцілунки кружляли голову, погляд прискорював серцебиття, присутність викликала хвилювання, дотик — пожежу в тілі.

— Розкажи про його дитинство, — знову попросила її.

— Йому дісталася найгірша нянька у світі. Тобто я, — хмикнула Кендра. — Але з наставником йому не пощастило ще більше.

— Настільки погано Беліал ставився до нього?

— Погано? — Демониця тихо засміялася. Я вловила нотки іронії у її голосі. — Якщо його ставлення до нього можна назвати поганим, то я справжній ангел. Беліал ненавидів Ейдена найбільше у світі. Він бачив у ньому загрозу, яка скине його з престолу Нижнього світу. Через це намагався всіляко принизити та покарати, навіть коли той до пуття ходити не міг.

— Він бив його, коли той ще був дитиною і навіть не відкрив демонічну силу? — уточнила у неї.

Зазвичай пробудження сили відбувалося у сейкандів, коли вони досягали дев'яти років.

— Ейдену діставалося чимало за кожний промах чи помилку, яку він припускався на тренуваннях. Тому він зараз як смертоносна машина в бою.

— У скільки років це почалось? — уявила, як маленький Ейден намагається з усіх сил, щоб уникнути гніву Беліала.

— Тренування почались з чотирьох років, а сили пробудив в сім. Він уже тоді був набагато клітливішим за своїх однолітків. Це й зрозуміло. Коли тебе систематично б’є за низькі результати Правитель Пекла, ти швидко вчишся. Але він характер мав жахливий. Шкідливий, норовливий, упертий, егоїстичний. Люди б назвали його мініверсією диявола. Не дитина, а справжнє Пекло. Ще й допитливим був. Йому подобалося спостерігати за всім. А ще він усіх зневажав.

Це було схоже на нього.

— Що було після того, як Ейден пробудив демонічну силу?