Розділ 18.2

Слова, що вилітали з моїх вуст, вразили мене. Я ніби серце оголювала, настільки відвертими і глибокими вони здавались. Чоловічі руки обвили талію і міцно притиснули до грудей. Потім Ейден перевернув нас. Я опинилась прикутою до ліжка сильним гарячим тілом. Дихання обірвалося, а серце з потрійною швидкістю забилося в грудях.

Демон видихнув мені в губи:

— Клянуся, що без вагомої причини не робитиму дурниць, зокрема не завдаватиму шкоди невинним. Ну як? Влаштовує така клятва?

Я довго дивилася в карі очі. Такі глибокі та чарівні.

Він угамував своє роздратування. Пересилив себе задля цих слів.

Усередині все тріпотіло від радості. Посміхнулася і задовільно кивнула.

— Так.

Потім він нагородив мене жадібним поглядом і знову припав до моїх губ. Цим поцілунком він підтвердив свою клятву.

Ейдену треба було йти, але перед цим ми встигли ще обговорити наш новий зв'язок. Він, як і я, також не розумів, що відбувається з нашими душами. Ми разом дійшли до того, що якимось чином вони утворили дивний канал, який дозволяв відчувати і переживати емоції один одного.

Я запропонувала подивитись на душі один одного. Мені завжди було цікаво дізнатися, яка вона у Ейдена. Він погодився, після чого ми зняли з них бар'єри. Я ніколи не забуду цього видовища.

У людей часто в центрі грудей знаходиться щось на кшталт кола з білими і чорними вкрапленнями, але їх важко розглянути за сірою хмарою, яка в більшості випадків їх огортає. Ці вкраплення є світлими і темними частинами душ. Підсвічування навколо них означає, яка частина домінує. Якщо вона світло-сіра або наближена до білого, значить у людини перевищує світла частина. Якщо темно-сіра або чорна — темна частина.

У Ейдена ж душа була чорна, як вороняче крило, але з кількома білими вкрапленнями. Довкола неї було темно-сіре світло. Демон також уважно розглядав мою душу. Брови насуплені, очі зіщулені. У його емоціях відобразились здивування, цікавість та сумніви.

— Як виглядає моя душа? — поцікавився демон, сидячи навпроти мене.

Після того, як я докладно її описала, він мовчав.

— Так не повинно бути, правда? У тебе раніше не було цих білих вкраплень?

— Не було, — підтвердив він. — У демонів сейкандів вони чистого чорного кольору. Підсвічування таке саме.

— А що з моєю душею? — викручуючи від хвилювання пальці, спитала у нього.

— Раніше вона була ідеальною світлою, але зараз у ній також з'явилося кілька чорних вкраплень.

Я задумалась.

— Це ж добре, — неквапливо відповіла йому. — Ти отримав трохи світлої частини, а я темної. Все, як ми хотіли.

Посміхнулась. Надія в мені обросла новими квітами. Ейден похмуро глянув у центр моїх грудей.

— Що там?

— З твоєї душі пропало кілька чорних крапок.

— Вона знову повністю біла? — уточнила в нього.

— Ні, ще залишилося кілька точок.

Я подивилася на душу Ейдена. Вона стала майже чорною. У ній залишилося лише три білих вкраплень.

— Твоя душа теж практично повернулася назад, — повідомила йому і відразу відчула його прикрість. Він завжди мріяв отримати хоч трохи світла, а зараз цей шанс знову вислизав від нього.

— Можливо, наші частинки душ почали обмінюватись між собою? — припустила. — Таке реально?