Розділ 18.1

Мені все ж таки вдалося витрусити з Ейдена відповіді на більшість питань, що цікавили мене. Він розповів про угоду з Габріелем — ініціатором Небесної війни та головним злочинцем божественного світу. Навіть слів не можна було підібрати, щоб описати ту стадію невіри, коли я про це дізналася.

Виявилося, що мене в ангарі хотів викрасти занепалий ангел, за яким століттями полюють архангели. А найдивніше те, що ні я, ні Ейден не розуміли, навіщо ми йому знадобилися. Зважаючи на все, він хотів отримати нас живими.

— Габріель схиблений на бажанні здобути владу над світом і зайняти місце архангелів, — відповів Ейден, коли я запитала, чому той вирішив нас викрасти. — Упевнений, він присвятив цьому все своє життя. Шукає різні способи, щоб здобути більше сили. Можливо, ми якось могли йому допомогти. Швидше за все, цей хитрий покидьок придумав щось.

— Гаразд, ти сильний. Зрозуміло, навіщо ти можеш йому знадобитися. Але нащо я? Я тоді ще навіть силу не розкрила.

— Ти забуваєш, що ми ванси, Ангелятко. Через тебе можна легко керувати мною. Але не думаю, що їм потрібний був саме я. Імовірніше, що справа в нашому зв'язку. Він знає про нього більше за нас. Думаю, чималу роль грав ритуал. Не дарма ж Габріель так сильно хотів бути присутнім на ньому.

Я запитала у Ейдена, чи міг занепалий ангел продовжити полювання на нас. Демон відповів, що той не став би так ризикувати, тому що я під прямим наглядом вартових, а Габріель вважав за краще не висуватись з тіні.

— Думаєш, він так просто залишив нас? — з побоюванням зазирнула йому в очі.

— Ні, — похмуро відповів Ейден. — Але зараз він не ризикуватиме своєю дупою. Не в той час, як мене призначили Правителем Пекла. Найімовірніше, він знайшов собі інших сейкандів. Але це не означає, що він не помститься мені за обман. Хоч я не присягав йому на клятві крові, але порушив нашу угоду, коли не повідомив про проведення ритуала. Він теж мені всієї правди не сказав і збирався щось з нами зробити. Сумніваюсь, що у нього на нас були добрі плани. 

— І це варте того? Укладати угоду з найнебезпечнішим злочинцем на планеті і ставити під загрозу своє життя заради світлої частини душі?

— Варто, — негайно відповів демон. — На той момент вартувало. Я не бачив інших шляхів, а це був сенс мого існування. Я ладен був піти на все.

Він переконливо подивився мені в очі і повторив:

— На все, Хейлі.

Цього я й боялася. Ейден не мав кордонів. Він міг зробити все, що заманеться, без докорів сумління. Все залежало від його мети та бажань. Нині вони перетиналися з моїми, але що далі?

Що буде, якщо наші шляхи розійдуться?

— Ейден, — тихо почала я, стиснувши руки в кулаки. — Ти ж розумієш, що я ніколи не зможу спокійно спостерігати за тим, як ти граєшся з життями людей чи допомагаєш злочинцю?

Обличчя демона не виражало жодних емоцій, але я й так відчувала їх. Настороженість, побоювання, підозрілість.

Демон кивнув головою.

— Якщо ти зробиш щось… — зам'ялася, не знаючи, які краще підібрати слова. — Якщо твої дії загрожуватимуть людям чи невинним, — неприємний клубок застряг у горлі, але я змусила себе продовжити говорити: — я зроблю все, щоб тебе зупинити.

Хотіла бути чесною з ним, як би це не було важко.

— Вибираєш, принципи, Ангелятко? — глузливо спитав він, хоча не зміг приховати гіркоту в голосі.

— Обираю людяність, — виправила його.

Ми обидва розуміли, що в разі чого вчинимо так, як вважатимемо за потрібне.

На вилицях демона випинались жовна.

— Ти ж усвідомлюєш, що, коли мені кажуть чогось не робити, моя демонічна натура спокушає мене зробити все навпаки? Ти навіть не уявляєш, як мене бісить, коли хтось намагається вказувати, що мені робити. І ця чортова реакція мене теж дратує. Це заважає об’єктивно мислити. Я борюсь з цим. Реально борюсь! Намагаюсь її приборкати, але постійні повторення того, що я мушу і не мушу робити, зовсім не допомагають в цьому.

Чути від нього подібну правду було незвично. Він поділився цим зі мною, а це означало ще один крок до взаєморозуміння.

Мої пальці провели по його грудям. 

— Рада, що ти поділився цим. Зрозумій і мене. Я не знаю, що коїться у тебе в голові. Ти не кажеш мені про свої плани. Не знаю, чого очікувати. Для мене важливо проговорювати все, щоб потім не було непорозумінь. Говорити — це нормально. Лише так можна знайти компроміс. Я не можу вказувати тобі, що робити, але попереджаю про своє ставлення до цього. Це нормально. Я не хочу керувати тобою. Лише озвучила тобі свою думку. Це все. Ти сам приймаєш рішення.

Він мовчки відвів погляд.

— Ейден, — стомлено видихнула і увіткнулася в його шию.

Демон напружився, але я не стала змінювати положення. Вдихнула на повні груди його аромат, що асоціювався у мене зі зливою, і дозволила собі насолодитися теплом Ейдена. На душі було кепсько. Навіть говорити вдавалося насилу.

— Я не хочу бачити, як ти руйнуєш своє життя, — прошепотіла, торкаючись губами його шкіри. — У тебе завжди є вибір. Тільки ти вирішуєш, як вчинити, а не твої емоції.

Провела носом по шиї, легенько торкнулася губами і тихенько зізналася: