Розділ 15.3

— Ти знаєш, як звали ангела впливу, який напав на тебе? — Зосереджені сірі очі Рафаїла дивилися на мене.

Я заперечливо похитала головою.

— Відповідай словами, а не рухами, — наказав архангел.

Швидше за все, вони могли розпізнавати брехню лише тоді, коли її промовляли вголос.

— Ні, — тихо видала з себе.

— Ми з'ясуємо, хто це зробив, — похмуро, але впевнено сказав Михаїл. — Цього ангела впливу, мабуть, уже немає в наших рядах. Можливо, він втік з Беліалом. Наші вартові розшукають їх. — Його голос став гострішим і грубішим. — Їм не сховатись від кари Творця.

Від його слів та могутньої енергії в мене пішли мурашки по шкірі. Ставало моторошно від однієї їхньої присутність. Було страшно думати, що буде, коли нам з Ейденом вдасться роз'єднати душі. Цим ми порушимо всі норми божественного світу, і архи нам це так просто не пробачать.

Сама того не помітила, як притулилася ще ближче до демона, ніби шукала у ньому захист. Він стиснув мою руку, тим самим показуючи, що поряд зі мною і не дасть образити. Звичайно, він не міг захистити мене від вартових, але мені однаково було спокійніше поряд з ним. Я не відчувала себе такою самотньою і була впевнена, що він зробить все, щоб убезпечити нас.

— Ви можете йти, але будьте готові прибути сюди будь-якої миті, — наказав Михаїл.

— Оскільки моїй вансі зараз загрожує небезпека, я забираю її з собою в Нижній світ, — заявив Ейден. Він не питав жодного дозволу, а ставив усіх перед фактом. Моя згода, мабуть, йому теж була не потрібна.

Здивовано поглянула на нього. Не чекала від нього такої заяви. Не уявляла, що чекатиме на мене там і як Ейден планує все це провернути.

За словами Нейтана, Нижній світ був на зразок місця, де мешкав Правитель Пекла. Той міг туди викликати будь-якого демона і звідти керував Пеклом. У це місце можна було потрапити лише з дозволом архів, але Правитель Пекла міг нікого не впустити туди за власним бажанням. Тепер же там не було Беліала, і я не мала жодного уявлення, як там зараз все працювало. Можливо, він досі керував Нижнім світом, а, може, той уже нікому не належав.

«Довірся мені», — подумки звернувся до мене демон.

Як Ейден збирався туди потрапити, залишалося для мене загадкою, але я була надто слабкою і втомленою, щоб думати про це чи опиратись. Відчувала, що він мене не скривдить, не підставить, не наражатиме на небезпеку. Довірилася і віддала своє життя в руки демона, який трохи більше місяця тому збирався мене вбити.

Іронія долі.

— Добре, — подумавши, відповів Михаїл. — Це справді буде найкращий варіант з урахуванням всіх обставин.

Я відчула роздратування Ейдена.

— Тимчасових обставин, — уперто поправив він.

— Так, — кивнув арх. — Поки що тимчасових. Але якщо помилишся, то кара Творця буде нещадною.

Демон та архангел вели німу битву поглядів. Ейден нагадував потік упертості, гніву, крику свободи, а Михаїл — сили, зверхності та влади. Зчепивши щелепу, демон зосередився на мені: повернув до себе обличчям і схопив за обидва лікті.

— Ти знаєш, що треба робити, щоби потрапити сюди. З Нижнім світом все відбувається так само, тільки тебе спрямовують архи чи викликає Правитель Пекла, — пояснив він.

— Але Беліалу немає. Значить, нас спрямують архи? — зиркнула на них.

— Зараз я піду першим. Як тільки розчинюся, зроби те саме. Далі твою сутність затягне до Нижнього світу. Тебе, як магнітом, притягне. Не пручайся цьому.

— А якщо мені не вистачить сили? — занепокоєно прикусила щоку зсередини. 

— Вистачить, — запевнив Ейден. — Тобі просто потрібно розчинитись у просторі, далі все саме піде.

Він кинув швидкий погляд на архангелів і подивився на мене.

«Ні на мить не залишайся з ними одна. Розчиняйся відразу за мною».

Демон затримав на мені довгий погляд, а потім, дивлячись в очі, розчинився в темряві. Як тільки він зник, я закрила повіки і уявила, як моє тіло зникає, а на його місці залишається лише одна сутність. Організм насилу підкорявся мені. Сил катастрофічно не вистачало. Я зібралася, зосередилася на власних відчуттях, накопичила всю енергію, що залишилася, і направила на одну дію.

Тіло поглинуло світло, а сутність затягло у вирву. Я не чинила опір, та й не було сил. А коли розплющила очі, побачила перед собою велику кімнату без вікон та дверей. Це була не єдина її дивина. Стіни, меблі, підлога були в чорних та бордових відтінках. У круглих  світильниках без кришок замість ламп горів вогонь. 

Серед кімнати стояв Ейден. Я не встигла нічого сказати чи зробити, бо голова закружляла, ноги підкосилися, а в очах почало темніти. Останнє, що пам'ятала, це розпливчасте обличчя Ейдена і міцні руки на своїй талії.

______________________
У моєму блозі з’явився новий пост, тож переходьте, читайте та підписуйтесь на автора, щоб не пропустити наступні публікації ✨