Розділ 13.2

— Що ти зробила з Хенком? — Уперлася руками в землю і спробувала встати. При нових спалахах болю заплющувала очі, зчіплювала зуби, але не здавалася. Мені треба було підвестися, щоб захищатися.

— Я не завдавала йому зла! — закричав ангел із заплаканим обличчям. — Лише стерла пам'ять і наказала сховати тебе. Я… я… просто розгубилася. Архангели не пробачили б мені, якби довідалися, як померла твоя мати. Ти могла вирости, відкрити в собі божественну силу і все розповісти їм. Я не могла цього допустити, розумієш? — розпачливо запитала вона, все ближче підходячи до мене. — Я не могла тобі дозволити пробудити силу і пригадати все, що трапилося в палаті. Але й вбити тебе не могла. Ти була немовлям. Думала, що зітру тобі пам'ять, а той чоловік сховає тебе в тихому місці і ніхто не дізнається про твоє існування, але все пішло не так!

Поки вона говорила, я думала, як мені впоратися з нею. Зважаючи на все, жінка була ангелом впливу, а отже відносилася до першого покоління. У неї була перевага в швидкості і силі, але не було навичок володіння мечем, судячи з того, як невпевнено і неправильно вона його тримала. У мене в цьому плані було більше досвіду завдяки тренуванням Нейтана, але рана у животі знижувала мої шанси на перемогу у кілька разів.

— Я майже забула про тебе, поки не зустріла на вулиці! Одразу зрозуміла, хто ти: ангели впливу завжди впізнають тих, у чиїй голові побували. Мало того, що ти була в людному місці, де тебе могли побачити божественні істоти, так ти ще натрапила на демона! Я запанікувала, у мене було мало часу, тому що демон йшов за тобою. Довелось швидко стерти тобі спогади про вашу зустріч, але тебе все одно знайшли!

Жінка нагадувала мені істеричку. Вона все говорила і говорила, ніби виправдовувалася переді мною за те, що намагалася мене вбити. Наче хотіла, щоб я зрозуміла її. Я ж від нової інформації перебувала в певному ступорі. Голова не встигала перетравлювати почуте.

— Беліал пообіцяв, що розбереться з тобою, і я повірила йому. Розумієш, повірила? Не знала, що він просто спробує тебе вбити. Я не бажала тобі смерті, але тепер у мене немає вибору. Вибач, — з винним виглядом сказала вона. — Якщо архангели про все довідаються, то мені і Беліалу кінець! Він каже, що це єдиний вихід. Не знаю, що робити. Я не хочу в Пекло, розумієш?

Вона зазирнула мені в очі, сподіваючись побачити розуміння, але, крім здивування, там не було нічого.

— Вибач, — прошепотіла жінка, подалась  в мою сторону і замахнулася.

Однією рукою я притиснула до рани зім'ятий край майки, а іншою вчепилася в клинок і приготувалася відбивати атаки, як вчив мене Ейден. Зараз боролася не лише за своє життя, а й за життя демона.

Мені ледве вдалося ухилитися від першого удару. Пощастило, що моя вбивця не була професійним бійцем. Ще один випад та ще один ухил. Від різкого руху біль у животі посилився. Заплющила очі і ледве не пропустила наступний удар. Дзвін металу розрізав нічну тишу.

Відсахнулася назад, ледь утримавшись на ногах, а потім запустила в ангела впливу потік вітру. Земля і листя злетіли вгору, утворюючи погану видимість. Істеричка відвела погляд, а я, скориставшись моментом, вдарила її по ногах, завалила на землю і нависла зверху. Один прямий удар у серце мечем з цаніту, і вона б уже була метра.

Моя рука завмерла за кілька сантиметрів від її грудей. Через неї померла моя мати, через неї мене кілька разів намагалися вбити, через неї я зараз стікала кров'ю. Вона не збиралася мене шкодувати. Для неї власна шкура була важливішою за моє з Ейденом життя. І незважаючи на це, я не могла її вбити.

«Я не вбивця».

— Що тебе пов'язує з Беліалом? — однією рукою притиснула клинок до її горла, а другою утримувала зап'ястя над головою. Біль у животі був нестерпним, але, зчепивши зуби, терпіла його.

В очах ангела впливу виднілася паніка, розгубленість та страх.