Розділ 11.3

Ейден

Я розповів їм, що все життя шукав спосіб повернути світлу частину душі. Розпитував божественних істот, читав стародавні рукописи, збирав інформацію по всьому світу, але все було марно. 

Я не здавався. 

Був одержимий цією ідеєю. Моя посада «правої руки Правителя Пекла» — так прозвали її демони — давала мені великі можливості. Виконуючи доручення Беліала, я збирав необхідні дані.

Якось мені пощастило. Натрапив на дрібного демона, який таємно провертав темні справи. Я мав здати його Беліалу, але вирішив добре струсити і запитати про сейкандів. Від нього дізнався, що є один демон, який розповідав про якийсь ритуал, що поєднує душі. Для мене це був шанс, і я не збирався його втрачати. Схопився за нього двома руками, знайшов того демона і сказав, що хочу більше знати про ритуал. Той спершу не йшов на контакт, але після серії погроз став більш балакучим. Він доповів про мене своєму босу і передав, що я хочу з ним зустрітися. Мені було цікаво, хто насмілився провертати такі справи за спиною Беліала. Цією особою виявився Габріель — перший занепалий, який розв'язав Небесну війну.

Ангели були дуже гордими істотами. Деяким було образливо всього лиш прислужувати людям та няньчиться з ними. Вони вважали себе вищими за це.

Гідними більшого.

Воля Творця та їхнє призначення більше не мали для них сенсу. Іншим не подобалися заборони і рамки, в які їх загнали, а хтось просто хотів позбутися обов'язків і стати вільним. Про це думала більшість, але не всі наважувалися висловитися. Одному з них це набридло. Габріель почав збирати однодумців та готувати переворот. Він був одержимий жадобою владою і хотів побудувати новий світ. Завдяки хитрощам, підлості та розуму йому легко вдавалося маніпулювати ангелами: вишукувати їхні слабкості, страхи, таємні бажання, а потім перетворювати на зброю. Творець не з'являвся з часів створення людства, тому вони не сприймали його як можливу загрозу. Лише архангели стояли на його шляху. 

Габріель мав вічність для втілення плану. Цей покидьок таємно збирав армію і вичікував відповідного моменту. Коли настав час, очолив військо і повів його проти архангелів. Ті ж були сліпі і не чекали бунту: надто сильно були впевнені у своїй владі та силі. Але все ж таки їм вдалося здолати повстанців.

Габріелю вирвали крила під час битви, але йому дивом вдалося втекти від рук правосуддя і сховатись у темряві. Тисячоліттями про нього ніхто не чув, і ось я його зустрів.

Який поворот долі.

Перед нашою зустріччю мені неабияк попсували нерви. Габріель турбувався про свою безпеку. Він перевіряв мене і вирішував, чи варто мені довіряти. Йому допомагали. Здебільшого сейканди чи примуси-невдахи. Поки він розмірковував, чи варто зв'язуватися зі мною, я сам вийшов на нього через його маріонеток. Тоді ще не знав, хто він, але коли відчув давню, задушливу енергетику і побачив його демонічний вигляд без крил, то швидко зрозумів, хто перед мною.

Я вислідив цього покидька у катакомбах Риму. Довелося довго стежити за його демонами, але це того було варте. Було безглуздо лізти одному в його лігво, але я не довіряв нікому, крім себе.